Юнкяр-Іскелесійський договір

Юнкяр-Іскелесійський договір 1833 року: Договір про вічномирний союз між росією та Османською імперією

Загальна інформація

— це договір, укладений між Російською імперією та Османською імперією 26 червня (8 липня н. ст.) 1833 року в містечку Ункяр-Іскелесі, літній резиденції султана поблизу Стамбула. Договір було підписано з метою зміцнення російсько-османського союзу та забезпечення контролю росії над Чорним морем.

Передумови

На початку 19 століття Російська імперія прагнула розширити свій вплив у регіоні Чорного моря. Османська імперія, яка перебувала у стані занепаду, була все більш залежною від російської підтримки. У 1832 році між двома імперіями розпочалася війна, яка завершилася перемогою росії.

Головні положення договору

Юнкяр-Іскелесійський договір складався з чотирьох статей:

Стаття 1: Установлювала вічний мир і дружбу між росією та Османською імперією.
Стаття 2: Зобов'язувала Росію захищати Османську імперію від будь-якого зовнішнього нападу на її територію в Європі або Азії.
Стаття 3: Зобов'язувала Османську імперію закрити протоки Босфор і Дарданелли для військових кораблів інших держав на прохання росії.
Стаття 4: Передбачала таємний протокол, який зобов'язував Османську імперію надати росії військову допомогу в разі війни.

Наслідки

Юнкяр-Іскелесійський договір мав значні наслідки для обох імперій та міжнародних відносин:

• Зміцнення російського впливу: Договір надав росії контроль над Чорним морем і зміцнив її позиції на Балканах.
• Ізоляція Османської імперії: Договір ізолював Османську імперію від інших європейських держав, побоюючись російської експансії.
• Напруженість між Великими державами: Договір викликав напруженість між росією та іншими європейськими державами, такими як Велика Британія та Франція, які побоювалися домінування росії в регіоні.
• Прискорення занепаду Османської імперії: Договір розглядався як ознака слабкості Османської імперії та прискорив її розпад у наступні десятиліття.

Припинення дії

Юнкяр-Іскелесійський договір був скасований у 1841 році після підписання Лондонської конвенції про протоки. Конвенція відкрила протоки Босфор і Дарданелли для торговельних суден усіх держав, що послабило російський контроль над Чорним морем.

Юнкяр-Іскелесійський договір був одним з вирішальних договорів 19 століття, який змінив баланс сил у регіоні Чорного моря та на Балканах. Це зміцнило російський вплив, прискорило занепад Османської імперії та заклало основу для майбутніх конфліктів між Великими державами.

Часті запитання

1. Хто був ініціатором укладення Юнкяр-Іскелесійського договору?
   Відповідь: Російська імперія.
2. Яка головна мета договору?
   Відповідь: Зміцнити російсько-османський союз і забезпечити російський контроль над Чорним морем.
3. Чи мав Юнкяр-Іскелесійський договір таємні протоколи?
   Відповідь: Так, він містив таємний протокол, який зобов'язував Османську імперію надавати росії військову допомогу в разі війни.
4. Який був основний наслідок договору для Османської імперії?
   Відповідь: Ізоляція від інших європейських держав і прискорення її занепаду.
5. Коли був скасований Юнкяр-Іскелесійський договір?
   Відповідь: У 1841 році Лондонською конвенцією про протоки.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 17 05 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.