Ульяненко Ніна Захарівна

Біографія

Дитинство та освіта

Ніна Захарівна Ульяненко народилася 17 грудня 1923 року в селі Устинівка Полтавської області. З дитинства вона мріяла стати льотчицею. Після закінчення середньої школи у 1941 році вступила до Харківського аероклубу, де пройшла початкову льотну підготовку.

Військова служба

З початком німецько-радянської війни аероклуб був евакуйований до Казахстану. Ульяненко разом із іншими курсантами продовжила навчання у Тамбовському авіаційному училищі для підготовки льотчиків бомбардувальної авіації. У 1943 році після закінчення училища їй присвоїли звання сержанта і направили на фронт.

У травні 1943 року Ульяненко прибула до 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку, який діяв на Південному фронті. Спочатку вона була пілотом, а потім стала командиром ланки.

Бойовий шлях

46-й гвардійський авіаполк виконував бойові вильоти на бомбардування ворожих укріплень, польових аеродромів, залізничних вузлів і скупчень живої сили і техніки противника. Ульяненко здійснила понад 900 бойових вильотів, скинувши на позиції ворога близько 150 тонн бомб.

Під час боїв вона неодноразово виявляла мужність і героїзм. У ніч на 13 травня 1944 року її літак був підбитий зенітною артилерією над територією окупованої Молдови. Ульяненко зуміла врятувати екіпаж і сісти на підконтрольну радянським військам територію.

Подвиг

У ніч на 28 квітня 1944 року Ульяненко виконала найважливіше бойове завдання. Її ланка з 10 літаків По-2 атакувала залізничну станцію Ковшарово в Румунії, яку вважали стратегічно важливою для вермахту. У результаті бомбардування були знищені склади з паливом і боєприпасами, а також ешелони з військовою технікою.

За цей подвиг Ульяненко 23 лютого 1945 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Вона стала однією з 23 жінок-льотчиць, які удостоїлися цієї високої нагороди.

Післявоєнне життя

Після війни Ульяненко продовжила служити в авіації. У 1947 році вона вийшла заміж за льотчика-винищувача Степана Савицького. У 1954 році пішла у запас у званні гвардії майора.

У цивільному житті Ульяненко стала інженером-будівельником і працювала в проектних інститутах. Вона була активною учасницею громадського життя та виховувала молодь у дусі патріотизму.

31 серпня 2005 року Ніна Захарівна Ульяненко померла на 82-му році життя. Вона похована в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди і вшанування

• Герой Радянського Союзу (1945)
• Орден Леніна
• Орден Червоного Прапора
• Орден Червоної Зірки
• Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня
• Медаль "За бойові заслуги"
• Медаль "За оборону Кавказу"
• Медаль "За взяття Будапешта"
• Медаль "За взяття Відня"
• Медаль "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр."

На честь Ульяненко названо вулиці в Києві, Полтаві та інших містах України. Встановлено пам'ятники і меморіальні дошки.

Ніна Захарівна Ульяненко була видатною радянською льотчицею, яка внесла значний вклад у перемогу над нацизмом у Другій світовій війні. Своєю хоробрістю, стійкістю і відвагою вона стала прикладом для багатьох поколінь.

Часто задавані питання

• Коли народилася Ніна Ульяненко?
  17 грудня 1923 року

• Які нагороди вона отримала за подвиги?
  Звання Героя Радянського Союзу, орден Леніна, орден Червоного Прапора

• У якому полку служила Ульяненко?
  46-й гвардійський нічний бомбардувальний авіаполк

• Скільки бойових вильотів здійснила Ульяненко?
  Понад 900

• Коли померла Ніна Ульяненко?
  31 серпня 2005 року

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 18 04 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.