S. and Marper проти Об’єднаного Королівства
S. and Marper проти Об'єднаного Королівства: Зберігання зразків ДНК та порушення права на недоторканність приватного життя
Справа S. and Marper проти Об'єднакого Королівства стала знаковою у юриспруденції Європейської конвенції з прав людини (ЄКЗПЛ). У 2008 році Європейський суд з прав людини ухвалив рішення, що зберігання зразків ДНК осіб, виправданих або з яких були зняті звинувачення, є порушенням права на недоторканність приватного життя.
Передісторія справи
У 1998 році S. та Marper були заарештовані за підозрою у скоєнні вбивства. Під час утримання під вартою з них було взято зразки ДНК, які згодом були збережені у національній базі даних ДНК. У 2001 році S. та Marper були виправдані за відсутністю доказів.
Незважаючи на виправдувальний вирок, зразки ДНК S. та Marper залишилися у базі даних, що призвело до подання ними скарги до Європейського суду з прав людини.
Аргументи на користь S. and Marper
S. та Marper стверджували, що зберігання їхніх зразків ДНК після виправдання порушило їхнє право на недоторканність приватного життя та захист персональних даних, як це передбачено статтями 8 та 12 ЄКЗПЛ.
Аргументи на користь Об'єднаного Королівства
Об'єднане Королівство стверджувало, що зберігання зразків ДНК було виправданим у рамках боротьби зі злочинністю та захисту суспільства. Уряд стверджував, що наявність бази даних ДНК покращує можливості правоохоронних органів та допомагає розкривати злочини.
Рішення Суду
Європейський суд з прав людини ухвалив, що зберігання зразків ДНК S. та Marper після виправдання порушило їхнє право на недоторканність приватного життя. Суд відзначив, що не було висунуто жодних вагомих доводів, які б виправдали необхідність такого втручання у їхнє особисте життя.
Суд визнав, що боротьба зі злочинністю є легітимною метою, але вона має бути збалансована з правом на недоторканність приватного життя. У цьому випадку суд вважав, що зберігання зразків ДНК осіб, виправданих або з яких були зняті звинувачення, було непропорційним та не виправданим.
Наслідки рішення
Рішення у справі S. and Marper мало значний вплив на законодавство та практику у багатьох країнах світу. Воно призвело до перегляду політики зберігання зразків ДНК та посилило захист права на недоторканність приватного життя.
У Об'єднаному Королівстві, де відбулася справа, Закон про кримінальне судочинство та поліцію (2022 року) передбачає, що зразки ДНК повинні бути видалені після виправдання або зняття звинувачень у злочині.
Справа S. and Marper стала юридичним прецедентом, який підтвердив важливість права на недоторканність приватного життя. Рішення Європейського суду з прав людини встановило, що зберігання зразків ДНК осіб, виправданих або з яких були зняті звинувачення, є непропорційним втручанням у їхнє особисте життя. Це рішення мало значний вплив на законодавство та практику у всьому світі, гарантуючи, що право на недоторканність приватного життя залишається захищенним.
Часто задаються питання
Хто були S. and Marper?
- S. та Marper були людьми, які були заарештовані за підозрою у скоєнні вбивства, але згодом виправдані.
Яке порушення прав людини було виявлено у справі?
- Порушення права на недоторканність приватного життя, яке передбачено статтями 8 та 12 ЄКЗПЛ.
Чому Суд визнав зберігання зразків ДНК порушенням?
- Тому що не було висунуто вагомих доводів, які б виправдали таке втручання у їхнє особисте життя.
Які наслідки мала справа S. and Marper?
- Вона призвела до перегляду політики зберігання зразків ДНК та посилила захист права на недоторканність приватного життя.
Чи все ще дозволено зберігати зразки ДНК виправданих осіб у Об'єднаному Королівстві?
- Ні, відповідно до Закону про кримінальне судочинство та поліцію (2022 року), зразки ДНК повинні бути видалені після виправдання або зняття звинувачень у злочині.
Опубліковано