Балеарський хрестовий похід (1113—1115)

Балеарський хрестовий похід (1113—1115), також відомий як Пізано-каталонський хрестовий похід або Балеарська експедиція, був військовою кампанією, яка відбулася в 1113—1115 роках проти мусульманської тайфи на Балеарських островах. Це була спільна християнська експедиція, організована Пізанською республікою та графством Барселона, яка отримала благословення Папи Пасхалія II.

Передісторія

Після падіння Кордовського халіфату (1031) на території середньовічної Іспанії виникло кілька незалежних мусульманських королівств, відомих як тайфи. Серед них була також Тайфа Майорка, яка контролювала Балеарські острови. Мусульманське правління на Балеарах було джерелом постійних нападів і набігів на християнські території.

Угода між Пізою та Барселоною

У 1113 році Пізанська республіка, потужна морська держава, уклала договір з Рамоном Беренгером III, графом Барселони. Згідно з угодою, Піза надала кораблі та морську підтримку, тоді як Барселона виділила війська і командування. До угоди також приєдналися представники інших каталонських графств, а також лорди з Окситанії, північної та центральної Італії, Сардинії та Корсики.

Участь Каталонії та Окситанії

Каталонія відіграла значну роль у Балеарському хрестовому поході. Рамон Беренгер III особисто очолив каталонське військо, до якого приєдналися інші лорди, включаючи Бернара III, графа Бесалу, та Арнау Мірама, віконта Жер. Окситанські лорди також взяли участь у поході, на чолі яких стояв Альфонс Журден, граф Тулузи.

Норвезький вплив

На рішення здійснити Балеарський хрестовий похід, ймовірно, вплинув успішний напад на Балеарські острови в 1108 або 1109 році під час норвезького хрестового походу. Норвезький король Сігурд I висадився на Майорці і розграбував її столицю Пальму, показавши, що Балеари були вразливими.

Хід кампанії

Хрестоносці висадилися на Майорці на початку 1114 року. Вони швидко захопили Пальму, оскільки мусульманські захисники були погано підготовлені до такого великого нападу. Після цього хрестоносці продовжили завойовувати острів, захопивши важливі міста, такі як Алькудія та Манакор.

У 1115 році хрестоносці переправилися на сусідній острів Ібіца. Вони знову швидко захопили столицю і, зрештою, підкорили весь острів. Останнім кроком кампанії стало завоювання Менорки, яке відбулося пізніше того ж року.

Наслідки

Балеарський хрестовий похід увінчався успіхом, і Балеарські острови стали християнським володінням. Пізанська республіка та графство Барселона розділили між собою нову завойовану територію. Піза отримала контроль над Майоркою та Ібіцою, а Барселона — над Меноркою.

Завоювання Балеарських островів мало стратегічне значення, оскільки воно захищало християнські території від мусульманських нападів. Це також відкрило нові торговельні шляхи і сприяло культурному обміну між християнською Європою та Північною Африкою.

Балеарський хрестовий похід був важливою кампанією, яка привела до встановлення християнського панування на Балеарських островах. Спільні зусилля Пізанської республіки, графства Барселона та інших християнських лордів сприяли успіху експедиції. Завоювання Балеарів мало стратегічне, комерційне та культурне значення, залишивши довготривалий слід в історії регіону.

Часті запитання

• Хто організував Балеарський хрестовий похід?
  Пізанська республіка та графство Барселона.
• Коли відбувся Балеарський хрестовий похід?
  1113—1115 роки.
• Якими були основні цілі Балеарського хрестового походу?
  Підкорити мусульманську тайфу на Балеарських островах та забезпечити християнське панування в регіоні.
• Які території були завойовані в ході Балеарського хрестового походу?
  Майорка, Ібіца та Менорка.
• Яке значення мало завоювання Балеарських островів?
  Це захистило християнські території від мусульманських нападів, відкрило нові торговельні шляхи та сприяло культурному обміну.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 20 04 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.