Українська революція 1917–1920 років

Українська революція 1917–1920 років: Боротьба за незалежність та національне відродження

Українська революція 1917–1920 років стала одним з найважливіших і найдраматичніших періодів в історії України. Цей час ознаменувався активною боротьбою українського народу за національне самовизначення, створення власної держави та соціально-економічні перетворення. Революційні події розгорталися на тлі Першої світової війни, падіння Російської імперії та загального піднесення національно-визвольних рухів у Східній Європі.

Типологія, хронологічні межі та періодизація

Українська революція 1917–1920 років за своєю типологією була національно-демократичною. Її хронологічні межі охоплюють період від початку Лютневої революції в Російській імперії (березень 1917 року) до остаточної втрати українськими національними силами контролю над територією України (листопад 1920 року). У розвитку революції можна виділити кілька основних періодів:

1. Період Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918)
2. Період Гетьманату Павла Скоропадського (квітень – грудень 1918)
3. Період Директорії УНР (грудень 1918 – листопад 1920)

Особливості та історичне значення

Українська революція мала ряд особливостей, які відрізняли її від інших національно-визвольних рухів того часу:

• Поєднання соціальних та національних вимог
• Відсутність єдності серед українських політичних сил
• Складна міжнародна ситуація та втручання зовнішніх сил
• Швидка зміна форм державності

Історичне значення Української революції полягає в тому, що вона стала першою у XX столітті спробою українського народу створити власну незалежну державу. Незважаючи на поразку, революція заклала фундамент для подальшої боротьби за незалежність України та сприяла формуванню національної свідомості українців.

Історіографія проблеми

Дослідження Української революції 1917–1920 років пройшло складний шлях. У радянський період ця тема була фактично табуйованою, а події революції розглядалися виключно крізь призму “перемоги соціалістичної революції”. Лише з 1990-х років почалося об’єктивне вивчення цього періоду. Серед провідних дослідників теми слід відзначити Владислава Верстюка, Ярослава Грицака, Валерія Солдатенка, Руслана Пирога та інших.

Утворення і діяльність Української Центральної Ради

Українська Центральна Рада (УЦР) була створена 4 (17) березня 1917 року в Києві як представницький орган українських політичних, громадських, культурних та професійних організацій. Її головою був обраний видатний історик та громадський діяч Михайло Грушевський. УЦР швидко перетворилася на центр українського національного руху та фактичний орган влади в Україні.

Діяльність УЦР розгорталася в кількох напрямках:

• Боротьба за автономію України у складі Російської республіки
• Українізація армії та створення національних військових формувань
• Розвиток української освіти та культури
• Вирішення соціально-економічних проблем

Ключовими документами, що визначали політику УЦР, стали чотири Універсали. Перший Універсал (10 (23) червня 1917 року) проголосив автономію України. Другий Універсал (3 (16) липня 1917 року) був компромісом з Тимчасовим урядом Росії щодо меж автономії. Третій Універсал (7 (20) листопада 1917 року) проголосив створення Української Народної Республіки (УНР) у федеративному зв’язку з Росією.

Проголошення УНР

Проголошення УНР стало важливим етапом у розвитку української державності. УНР отримала власні органи влади, територію, населення. Було розпочато формування власної правової системи, зокрема, прийнято закони про вибори до Установчих зборів, про національно-персональну автономію, про 8-годинний робочий день тощо. Однак, складна внутрішня ситуація та зовнішні загрози не дозволили повною мірою реалізувати потенціал нової держави.

Агресія більшовицької Росії та IV Універсал

Після Жовтневого перевороту в Петрограді більшовицький уряд Росії розпочав агресію проти УНР. 4 (17) грудня 1917 року більшовики оголосили ультиматум УЦР, вимагаючи визнання влади Раднаркому та роззброєння українських частин. Після відмови УЦР виконати ці вимоги, розпочалася перша українсько-більшовицька війна.

У відповідь на агресію, 9 (22) січня 1918 року УЦР прийняла IV Універсал, яким проголосила повну незалежність УНР. Цей документ мав величезне історичне значення, оскільки вперше у XX столітті на законодавчому рівні було проголошено незалежність української держави.

Однак, військова ситуація складалася не на користь УНР. Більшовицькі війська захопили значну частину території України, включаючи Київ. УЦР була змушена залишити столицю та шукати міжнародної підтримки.

Гетьманська держава Павла Скоропадського

29 квітня 1918 року, за підтримки німецьких окупаційних військ, в Україні відбувся державний переворот. До влади прийшов генерал Павло Скоропадський, який проголосив себе гетьманом України. Період Гетьманату тривав до грудня 1918 року і характеризувався спробою побудови консервативної моделі української держави.

Основними напрямками політики Скоропадського були:

• Відновлення приватної власності та ринкової економіки
• Створення регулярної армії та флоту
• Розвиток освіти та культури (відкриття українських університетів, заснування Української академії наук)
• Налагодження міжнародних відносин

Проте режим Скоропадського зіткнувся з серйозними проблемами. Опора на німецькі війська, репресії проти опозиції, скасування соціальних реформ УЦР призвели до зростання невдоволення серед населення. Після поразки Німеччини у Першій світовій війні режим Скоропадського втратив свою головну опору і був повалений повстанням під проводом Директорії.

УНР під проводом Директорії

14 грудня 1918 року влада в Україні перейшла до Директорії УНР – колегіального органу, який очолив Володимир Винниченко. Директорія відновила республіканський лад та соціальні реформи. Однак, її становище було надзвичайно складним через внутрішні протиріччя та зовнішні загрози.

Основними проблемами, з якими зіткнулася Директорія, були:

• Новий наступ більшовицьких військ
• Інтервенція військ Антанти на півдні України
• Конфлікт з білогвардійським рухом
• Внутрішні суперечності між різними політичними силами

Незважаючи на ці труднощі, Директорія зуміла здійснити ряд важливих кроків, зокрема, проголосити Акт Злуки УНР і ЗУНР.

Злука УНР і ЗУНР та її історичне значення

22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві було урочисто проголошено Акт Злуки (об’єднання) Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну українську державу. Цей акт мав величезне історичне значення, оскільки вперше за кілька століть об’єднав українські землі, які раніше входили до складу різних імперій.

Хоча через складні військово-політичні обставини це об’єднання не вдалося повністю реалізувати на практиці, сам факт проголошення Акту Злуки став важливим символом єдності українського народу та його прагнення до створення незалежної соборної держави.

Війна Росії проти України та поразка національної революції

Протягом 1919–1920 років українські національні сили вели виснажливу боротьбу проти численних ворогів. Основним противником залишалася більшовицька Росія, яка прагнула встановити свій контроль над Україною. Крім того, українським військам доводилося воювати проти білогвардійських сил генерала Денікіна, польських військ та різноманітних повстанських загонів.

Незважаючи на героїчні зусилля українських вояків, сили були нерівними. До кінця 1920 року більшовики встановили контроль над більшою частиною території України. Уряд УНР на чолі з Симоном Петлюрою був змушений емігрувати.

Історичне значення поразки Української революції

Поразка Української революції 1917–1920 років мала далекосяжні наслідки для подальшої історії України:

• Встановлення радянської влади та включення України до складу СРСР
• Розділення українських земель між кількома державами (СРСР, Польща, Румунія, Чехословаччина)
• Формування потужної української політичної еміграції, яка продовжила боротьбу за незалежність
• Збереження ідеї української державності, яка відродилася у 1991 році

Незважаючи на поразку, Українська революція 1917–1920 років стала важливим етапом у формуванні модерної української нації та держави. Досвід цього періоду, його здобутки та помилки, стали важливим уроком для наступних поколінь борців за незалежність України.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 17 07 2024. Поданий під Історія. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.