Синдром Райтера

Синдром Рейтера

Морбус Рейтера, також відомий як хвороба Рейтера або Рейтера, є алергічною реакцією, що виникає після інфекції у генетично схильних осіб. Характерними ознаками є уретрит, кон'юнктивіт та артрит.

Етіологія

Синдром Рейтера розвивається у відповідь на інфекцію, найчастіше викликану Chlamydia trachomatis. Іншими можливими збудниками є:

• Neisseria gonorrhoeae
• Ureaplasma urealyticum
• Salmonella
• Shigella
• Yersinia
• Campylobacter

Патогенез

Вважається, що після інфекції тригером синдрому Рейтера стають аутоімунні реакції, що виникають у осіб з певною генетичною схильністю. У хворих виявляються антигени сумісності HLA-B27 та HLA-B40.

Клінічні прояви

Тріада Рейтера включає:

• Уретрит (запалення уретри): печіння, біль, виділення з уретри
• Кон'юнктивіт (запалення кон'юнктиви): почервоніння, сльозотеча, біль в очах
• Артрит (запалення суглобів): біль, набряк, скутість, переважно в колінах, кісточках та хребті

Крім того, можуть спостерігатися:

• Баланіт (запалення головки статевого члена)
• Поліартрит (запалення багатьох суглобів)
• Тендиніт (запалення сухожиль)
• Кардит (запалення серця)
• Поразки шкіри та слизових оболонок (кератодермія, стоматит)

Діагностика

Діагноз синдрому Рейтера ставиться на основі клінічної картини та виключення інших можливих причин артриту. Також можуть проводитися:

• Аналізи на виявлення збудника інфекції
• Серологічні тести (виявлення антитіл)
• Рентгенографія суглобів
• МРТ

Лікування

Лікування синдрому Рейтера направлене на усунення інфекції, зняття запалення та полегшення симптомів. Залежно від тяжкості захворювання можуть призначатися:

• Антибіотики
• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
• Глюкокортикоїди
• Імунодепресанти

Прогноз

У більшості випадків синдром Рейтера добре піддається лікуванню, і симптоми зникають протягом декількох місяців. Однак у деяких хворих можуть залишитися довгострокові ускладнення, такі як хронічний артрит або ураження очей.

Синдром Рейтера є алергічною реакцією, що виникає після інфекції у осіб з генетичною схильністю. Характерними проявами є уретрит, кон'юнктивіт та артрит. Раннє виявлення та лікування можуть запобігти довгостроковим ускладненням.

Часто задаються питання

1. Чи є синдром Рейтера невиліковним?
   У більшості випадків синдром Рейтера піддається лікуванню, але у деяких хворих можуть залишитися довгострокові ускладнення.

2. Які фактори ризику розвитку синдрому Рейтера?
   Схильність до синдрому Рейтера збільшується у осіб з антигенами HLA-B27 та HLA-B40.

3. Як довго триває синдром Рейтера?
   Зазвичай симптоми зникають протягом декількох місяців, але у деяких хворих захворювання може тривати роками.

4. Чи може синдром Рейтера виникати повторно?
   Повторні епізоди синдрому Рейтера можливі, особливо після повторних інфекцій.

5. Чи можна запобігти синдрому Рейтера?
   Запобігання інфекціям, що викликають синдром Рейтера, може знизити ризик його розвитку.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 24 04 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.