Любецький синодик
Загальна інформація
Любецький Синодик – це історичний документ, який був створений у монастирі міста Любеч наприкінці XVIII ст. Він є збіркою імен людей, які були записані для церковного поминання на Божественних Літургіях. Оригінал Любецького Синодика не зберігся, однак існує його копія, що належить до XVIII ст., яка містить вставки аж до 1694 року.
Створення та історія
Створення Любецького Синодика почалося в середині XVIII ст. у Любецькому Антоніївському монастирі. Після ліквідації монастиря у 1786 р. складання Синодика було продовжено у Воскресенській церкві в Любечі.
Зміст та значення
Любецький Синодик містить записи імен митрополитів, єпископів, священиків, ченців, князів, бояр, військ, а також простих мирян. Записи охоплюють період з XI ст. до XVIII ст.
Важливість Любецького Синодика полягає в тому, що він є цінним історичним джерелом, який містить інформацію про церковних та світських осіб Київської Русі та Гетьманщини.
Оформлення та структура
Збережена копія Любецького Синодика виконана на папері, має формат A4 та налічує 36 сторінок. Текст написаний уставом та півуставом українською мовою. Документ містить вставки та доповнення, зроблені пізніше.
Використання та сучасний стан
Любецький Синодик використовувався в церковній практиці для поминання померлих. Також він був джерелом інформації для істориків та дослідників. Сьогодні копія Синодика зберігається у відділі рукописів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.
Любецький Синодик – це важливий історичний документ, який містить цінну інформацію про церковне та світське життя Київської Русі та Гетьманщини. Збережена копія Синодика, яка була оформлена ще у 1694 році, є унікальним джерелом для вивчення української історії та культури.
Часто задаються питання
- Яке значення Любецького Синодика для історії України?
- Чому оригінал Синодика не зберігся?
- Які категорії людей занесені до Любецького Синодика?
- Якими письмовими знаками виконано текст Синодика?
- Де зберігається копія Любецького Синодика?
Опубліковано