Генерал-поручник
Військове звання в Збройних силах УНР, УГА та УНА
Генерал-поручник – військове звання генеральського складу в арміях Української Народної Республіки (УНР), Української Галицької армії (УГА) та Української Національної армії (УНА) у 1918-1920 роках.
Історія виникнення
Звання генерал-поручника було запозичене з російської військової ієрархії. У Збройних силах УНР і УГА воно було введено у 1918 році, а в УНА – у 1919 році.
Посадові обов'язки
Генерал-поручники, як правило, перебували на посадах командирів корпусів, повноважних представників Головного отамана з командування армією чи фронтом. Також вони могли займати посади генерал-губернаторів великих територій.
Знаки розрізнення
Знаком розрізнення генерал-поручників був шеврон зі зіркою і срібним мечем на погонах.
Старшинство
Генерал-поручник був другим за старшинством генеральським званням, після генерал-полковника. Нижчим за рангом був генерал-хорунжий.
Нагородження
Генеральським званням генерал-поручника нагороджували військових за визначні заслуги перед батьківщиною, проявлену мужність та лідерські якості.
Відомі носії звання
Серед відомих носіїв звання генерал-поручника в арміях УНР, УГА та УНА були:
- Василь Тютюник
- Євген Коновалець
- Олександр Греков
- Микола Юнаків
- Гнато Стефанишин
Скасування звання
Звання генерал-поручника було скасовано після поразки УНР, УГА та УНА у 1920 році.
Генерал-поручник було важливим військовим званням у збройних силах Української Народної Республіки, Української Галицької армії та Української Національної армії. Носії цього звання відіграли значну роль у формуванні та становленні української армії.
Часто задаються питання
- У якій ієрархії перебувало звання генерал-поручника?
- Які знаки розрізнення мали генерал-поручники?
- Якими були посадові обов'язки генерал-поручників?
- Хто були відомі носії звання генерал-поручника?
- Коли було скасовано звання генерал-поручника?
Опубліковано