Тестові завдання по конференції: “Київський осінній хірургічний форум. Сучасні досягнення в хірургії”

Яка найбільш ефективна методика лікування пацієнтів із раком та установленим ВТЕ для попередження рецидиву по оновленим рекомендаціям 2023 року? 

НМГ

НФГ

Фондапарінукс

Рівароксабан чи апіксабан

Всі перераховані

Ось кілька ключових моментів щодо ефективної профілактики ВТЕ у пацієнтів з онкологічними захворюваннями станом на 2023 рік:

• Рекомендовано призначати низькомолекулярні гепарини (НМГ), такі як еноксапарин або дальтепарин, як препарати першої лінії для профілактики ВТЕ у госпіталізованих пацієнтів з активним раком.
• Фондапаринукс та нефракціонований гепарин (НФГ) також ефективні, але менш зручні у застосуванні.
• Пероральні антикоагулянти, такі як ривароксабан чи апіксабан, можуть розглядатися для амбулаторних пацієнтів з низьким ризиком кровотечі.
• Рекомендована тривалість профілактики – принаймні 3-6 місяців, а у пацієнтів з метастатичним раком або хіміотерапією – до завершення лікування.
• Слід розглянути тривалу профілактику у пацієнтів з колоректальним, легеневим, гінекологічним раком та гематологічними злоякісними новоутвореннями.

Отже, оптимальним підходом є комбінація НМГ, з подальшим переходом на пероральні антикоагулянти у певних випадках, з тривалістю профілактики не менше 3-6 місяців.

Який больовий синдром є показанням до проведення трансфорамінальної епідуральної стероїдної ін’єкції?

Аксіальний біль у попереку

Міофасціальний больовий синдром

Корінцевий (радикулярний) біль

Дискогенний біль

Біль у крижово-клубовому суглобі

Корінцевий (радикулярний) біль є показанням до проведення трансфорамінальної епідуральної стероїдної ін’єкції.

Радикулярний біль виникає при подразненні або компресії спинномозкового нервового корінця, найчастіше через грижу міжхребцевого диску.

Трансфорамінальна епідуральна ін’єкція дозволяє ввести протизапальні препарати (глюкокортикоїди) безпосередньо в отвір міжхребцевого отвору, де проходить уражений нервовий корінець. Це зменшує набряк та запалення, покращujучи симптоми.

Інші види болю, такі як аксіальний, міофасціальний, дискогенний чи артралгії, як правило, не є показанням для цієї процедури.

Отже, корінцевий (радикулярний) біль – єдиний правильний варіант відповіді.

Біоплівка – це

Адгезивне раньове покриття

Неадгезивне раньове покриття

Системи герметизації VAC-терапії

Поєднання мікроорганізмів, які живуть на поверхні

Пробіотичний препарат

Біоплівка – це поєднання мікроорганізмів, які живуть на поверхні.

Біоплівка являє собою спільноту мікроорганізмів (бактерій, грибків, вірусів тощо), які прилипають до певної поверхні (тканини, імплантати, катетери і т.д.) і утворюють слизовий шар, в якому вони оточені позаклітинною речовиною, що вони самі продукують.

Цей шар дозволяє мікроорганізмам у біоплівці краще виживати і протистояти дії антибіотиків та імунної системи. Біоплівки можуть викликати інфекційні ускладнення.

Адгезивні та неадгезивні покриття, VAC-системи та пробіотики не мають відношення до визначення біоплівки.

Отже, правильна відповідь – поєднання мікроорганізмів, які живуть на поверхні.

Для лікування врослого нігтя повне видалення нігтовогї пластини є:

Перша лінія терапії

Не використовується

Альтернативний варіант терапії

Тільки при щипцеподібній нігтьовій пластині

Жоден варіант не вірний

Сучасні рекомендації щодо лікування врослого нігтя наступні:

• Першою лінією терапії є консервативне лікування – розпушення латерального нігтьового валика, використання сепараційних пов’язок, антибіотикотерапія за показаннями.
• Повне видалення нігтьової пластини (авульсія) не використовується.
• Авульсія може застосовуватись при щипцеподібній деформації нігтьової пластини.
• Але в будь-якому випадку повна авульсія не є методом першої лінії і має застосовуватись лише за відсутності ефекту від консервативних заходів.

Частота розвитку фантомного болю після ампутацій кінцівок внаслідок мінно-вибухових поранень складає:

Більше 60% випадків

50% випадків

40% випадків

30% випадків

20% випадків

Фантомний біль – це біль, що відчувається в ампутованій кінцівці.

За даними досліджень, фантомний біль розвивається у 60-80% пацієнтів після ампутації кінцівки.

При цьому частота фантомного болю є вищою саме після ампутацій внаслідок травматичних пошкоджень, особливо вибухових поранень чи вогнепальних поранень.

Це пов’язано з тяжкістю пошкодження нервів та інтенсивністю больових відчуттів до ампутації.

Тому після ампутацій кінцівок через мінно-вибухові поранення частота фантомного болю перевищує 60% випадків.

Отже, правильна відповідь – більше 60% випадків.

Лабораторна діагностика органічного інсулінізму:

Глюкоза крові < 3,3 ммоль/л

С- пептид < 0,2 нмоль/мл

Глюкоза крові < 2,5 ммоль/л

Інсулін < 3,0 мкМО/мл

Проінсулін < 22 ммоль/л

Органічний гіперінсулінізм (інсулінома) – це синдром, зумовлений надмірною секрецією інсуліну пухлиною підшлункової залози (інсуліномою).

Ключові лабораторні ознаки:

• Гіпоглікемія натще – рівень глюкози в плазмі крові <2,5 ммоль/л (45 мг/дл)
• Підвищення рівня інсуліну >6 мкОд/мл під час епізоду гіпоглікемії
• C-пептид також може бути підвищеним
• Проінсулін зазвичай не підвищений при інсуліномі

Отже, гіпоглікемія з рівнем глюкози <2,5 ммоль/л є ключовим діагностичним критерієм органічного гіперінсулінізму.

Яка класифікація хронічного геморою використовується в Україні?

Pruitt

Lunnis

Morgado

Thomson

Goligher

Існує кілька міжнародних класифікацій хронічного геморою, що використовуються в клінічній практиці:

• Класифікація Goligher (Великобританія, 1955)
• Класифікація Thomson (США, 1975)
• Класифікація Patey and Scarpa (Франція, 1988)
• Класифікація Мorgado (Бразилія, 1988)

Проте в Україні найбільш широко застосовується саме класифікація Goligher, запропонована британським хірургом Goligher у 1955 році.

Вона враховує ступінь пролапсу гемороїдальних вузлів, їх нерухомість та наявність ускладнень. За Goligher геморой поділяється на 4 стадії за зростанням тяжкості.

Отже, в Україні використовується класифікація хронічного геморою за Goligher.

На скільки стадій класифікують гострий геморой?

2

3

4

5

6

Існує кілька класифікацій гострого геморою, найбільш поширеною з яких є класифікація за Воробйовим (2002):

1 стадія – випадіння набряклих гемороїдальних вузлів під час дефекації, які самостійно вправляються.

2 стадія – випадіння вузлів, що вправляються пальцем.

3 стадія – випадіння вузлів, що не вправляються (інкарцерація).

Отже, гострий геморой класифікується за стадіями від 1 до 3.

Найчастішим та найбільш небезпечним для життя ускладненням ТГВ є:

Ліподермосклероз

Флегмазія

Трофічні виразка гомілки

ТЕЛА

Езофагогастродуоденоскопія

Найчастішим та найбільш небезпечним для життя ускладненням тромбозу глибоких вен (ТГВ) є тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА).

Ускладнення ТГВ:

• ТЕЛА – закупорка тромбом легеневої артерії або її гілок, що може призвести до раптової смерті. Найбільш небезпечне ускладнення.
• Флегмазія – запалення вен, болючість по ходу вени.
• Трофічні виразки гомілки – внаслідок порушення венозного відтоку.
• Ліподермосклероз – ущільнення підшкірної клітковини.

ТЕЛА є найчастішим летальним ускладненням ТГВ.

Що є ключовим моментом у визначенні хірургічної тактики при виразкових гастродуоденальних кровотечах?

Розмір виразкового дефекту

Локалізація виразкового дефекту

Ступінь важкості кровотечі

Стан гемостазу з наступним прогнозом ризику розвитку рецидиву кровотечі

Наявність множинних виразок

Ключовим моментом у визначенні хірургічної тактики при виразкових гастродуоденальних кровотечах є стан гемостазу з наступним прогнозом ризику розвитку рецидиву кровотечі.

При виразковій кровотечі хірургічне втручання показане лише за нестабільного гемостазу з високим ризиком рецидиву кровотечі.

Інші фактори, такі як локалізація, розміри виразки, ступінь крововтрати, кількість виразок – вторинні і впливають на вибір конкретного методу оперативного втручання.

Але ключовим питанням завжди залишається оцінка стану гемостазу та ризику рецидиву кровотечі для визначення показань до операції.

Отже, правильна відповідь – стан гемостазу з наступним прогнозом ризику розвитку рецидиву кровотечі.