Західноукраїнські землі у складі Австрійської й Австро-Угорської імперій (остання третина XVIІІ – початок ХХ ст.)

Період з останньої третини XVIII до початку XX століття став визначальним для розвитку західноукраїнських земель, які опинилися у складі Австрійської, а згодом Австро-Угорської імперій. Цей час характеризувався складними соціально-економічними та політичними процесами, які суттєво вплинули на формування національної свідомості українців та їхню боротьбу за власні права.

Адміністративно-територіальний устрій Галичини, Буковини й Закарпаття

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році Галичина увійшла до складу Австрійської імперії. У 1774 році до складу імперії була приєднана Буковина, а Закарпаття перебувало під владою Габсбургів ще з кінця XVII століття. Адміністративно-територіальний устрій цих земель зазнав суттєвих змін.

Галичина була об’єднана з польськими землями в єдину провінцію – Королівство Галичини та Володимирії. Ця провінція поділялася на 19 округів (циркулів), які, у свою чергу, складалися з дистриктів. На чолі провінції стояв губернатор, призначений імператором.

Буковина спочатку входила до складу Галичини як окремий округ, але в 1849 році отримала статус окремого коронного краю з власним сеймом. Адміністративним центром став Чернівці.

Закарпаття входило до складу Угорського королівства і було розділене на чотири жупи (комітати): Ужанську, Березьку, Угочанську та Марамороську. Кожною жупою керував призначений урядом наджупан.

Реформи Марії Терези та Йосипа ІІ і їх історичне значення

Важливу роль у розвитку західноукраїнських земель відіграли реформи, проведені австрійськими монархами Марією Терезою (1740-1780) та її сином Йосипом ІІ (1780-1790). Ці реформи мали на меті модернізацію імперії та покращення становища селянства.

Основні реформи включали:

• Обмеження панщини до 3 днів на тиждень (1775 р.);
• Скасування особистої залежності селян від поміщиків (1782 р.);
• Запровадження обов’язкової початкової освіти (1774 р.);
• Заснування Львівського університету (1784 р.);
• Надання рівних прав усім релігійним конфесіям (1781 р.);
• Проведення судової реформи та впровадження нового кримінального кодексу.

Ці реформи мали значний вплив на соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель. Вони сприяли поліпшенню становища селянства, розвитку освіти та культури, а також заклали основи для формування національної інтелігенції.

Розвиток сільського господарства, промисловості і торгівлі

У XIX столітті економіка західноукраїнських земель залишалася переважно аграрною. Сільське господарство було основною галуззю, але його розвиток гальмувався через збереження феодальних відносин. Після скасування кріпацтва в 1848 році почалися поступові зміни.

У Галичині та Буковині основними сільськогосподарськими культурами були зернові (пшениця, жито, ячмінь), картопля, льон. На Закарпатті важливу роль відігравало виноградарство. Розвивалося також тваринництво, особливо в гірських районах.

Промисловість розвивалася повільно. Основними галузями були деревообробна, харчова, текстильна та нафтовидобувна. У 1850-1870-х роках почався промисловий переворот. З’явилися перші фабрики, зокрема у Львові та Чернівцях. Особливого розвитку набула нафтова промисловість у районі Борислава та Дрогобича.

Торгівля активізувалася завдяки будівництву залізниць. У 1861 році була збудована залізниця Львів-Перемишль, яка з’єднала Галичину з Віднем. До кінця XIX століття залізнична мережа охопила більшість великих міст регіону.

Національне відродження у першій половині ХІХ ст. Руська трійця

Перша половина XIX століття ознаменувалася початком національного відродження на західноукраїнських землях. Важливу роль у цьому процесі відіграла греко-католицька церква, яка стала осередком збереження української мови та культури.

Визначною подією стала діяльність “Руської трійці” – культурно-просвітницького гуртка, створеного у 1833 році у Львові. Його засновниками були Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький. Головною метою гуртка було відродження української мови та літератури в Галичині.

У 1837 році “Руська трійця” видала альманах “Русалка Дністровая”, який став першою книгою, надрукованою народною українською мовою в Галичині. Хоча альманах був заборонений австрійською владою, він мав величезний вплив на розвиток української літератури та національної свідомості.

Відгомін «Весни народів» у західноукраїнських землях (1848-1849 рр.)

Революційні події 1848-1849 років, відомі як “Весна народів”, не оминули й західноукраїнські землі. У Львові 2 травня 1848 року була створена перша українська політична організація – Головна Руська Рада на чолі з єпископом Григорієм Яхимовичем.

Головна Руська Рада висунула ряд вимог, серед яких були:
– Поділ Галичини на дві частини: східну (українську) та західну (польську);
– Запровадження української мови в школах та адміністрації;
– Рівноправ’я українського та польського населення.

У жовтні 1848 року у Львові відбувся перший з’їзд діячів української культури – Собор руських учених. На ньому було прийнято рішення про створення культурно-освітньої організації “Галицько-руська матиця”.

Важливою подією стало скасування кріпацтва 17 квітня 1848 року. Це рішення значно покращило становище селянства та сприяло розвитку капіталістичних відносин.

Національний рух у Галичині, Буковині й Закарпатті у другій половині ХІХ – початку ХХ ст.

Друга половина XIX – початок XX століття характеризувалися подальшим розвитком національного руху на західноукраїнських землях. Цей період позначився формуванням різних політичних течій та створенням культурно-освітніх організацій.

У Галичині важливу роль відіграло товариство “Просвіта”, засноване у 1868 році. Воно займалося поширенням освіти серед українського населення, видавало книги та організовувало читальні.

У 1873 році було створено Літературне товариство імені Тараса Шевченка, яке в 1892 році було реорганізовано в Наукове товариство імені Шевченка (НТШ). НТШ стало першою неофіційною українською академією наук.

На політичній арені з’явилися перші українські партії. У 1890 році була заснована Русько-українська радикальна партія (РУРП) на чолі з Іваном Франком та Михайлом Павликом. У 1899 році виникла Українська національно-демократична партія (УНДП), яка стала найвпливовішою українською політичною силою в Галичині.

На Буковині національний рух розвивався під впливом подій у Галичині. У 1869 році у Чернівцях було засновано товариство “Руська бесіда”, яке стало центром українського культурного життя краю.

Закарпаття залишалося найбільш відсталим регіоном. Тут національний рух розвивався повільніше, але і тут з’являлися культурно-освітні товариства, такі як “Товариство св. Василія Великого” (1866 р.).

Важливою подією стало запровадження загального виборчого права в Австро-Угорщині в 1907 році. Це дало можливість українцям збільшити своє представництво в парламенті та активніше відстоювати свої національні інтереси.

Підсумовуючи, можна сказати, що період перебування західноукраїнських земель у складі Австрійської та Австро-Угорської імперій був часом значних змін та розвитку. Незважаючи на складні умови, українці зуміли зберегти свою національну ідентичність та створити основи для подальшої боротьби за незалежність. Реформи австрійських монархів, розвиток економіки та активізація національного руху заклали фундамент для формування модерної української нації.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 17 07 2024. Поданий під Історія. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.