Що таке SSL-стріппінг?

Якщо сайт не має HTTP версії (тобто він доступний лише через HTTPS), атака SSL-стріппінгу не буде можливою в класичному розумінні. Однак, у такому випадку можуть виникнути інші проблеми:

1. Відмова в доступі: Якщо зловмисник намагається провести SSL-стріппінг і перенаправити запит на HTTP, але сайт доступний лише через HTTPS, то перенаправлення не спрацює. Користувач може отримати повідомлення про помилку або попередження про те, що з’єднання не є безпечним.
2. Зниження зручності користування: Якщо зловмисник контролює мережу, він може спробувати завадити користувачам отримати доступ до сайту, який підтримує тільки HTTPS. Це може включати блокування доступу до сайту або зміну DNS, щоб користувачі не могли знайти адресу сервера.
3. Атака «людина посередині»: У разі, якщо зловмисник зуміє перехопити трафік, він все ще може спробувати інші методи атаки (наприклад, MITM), щоб отримати дані. Хоча з’єднання буде захищеним, зловмисник може намагатися експлуатувати інші вразливості або помилки в реалізації протоколів безпеки.
4. Вразливості протоколів: Хоча сам сайт може підтримувати лише HTTPS, можуть існувати вразливості в реалізації протоколів SSL/TLS або у браузерах, які користувачі використовують. Зловмисники можуть намагатися експлуатувати ці вразливості, навіть якщо сайт не має HTTP-версії.

Таким чином, хоча відсутність HTTP-версії значно знижує ризики, це не робить сайт повністю безпечним від інших видів атак.

Як зловмисник отримує доступ до зашифрованих даних?

Браузер шифрує дані, їх перехоплює зловмисник, відправляє на HTTP версію сайту. Яким чином зловмисник дізнається введені користувачем дані? Вони ж зашифровані, незалежно від того на яку версію сайту їх надішле зловмисник.

У випадку атаки SSL-стріппінгу, коли зловмисник перенаправляє трафік користувача на HTTP-версію сайту, є кілька ключових моментів, які слід врахувати:

1. Розшифровка даних: Коли користувач підключається до сайту через HTTPS, дані шифруються перед їхньою відправкою. Однак, якщо зловмисник перенаправляє трафік на HTTP-версію сайту, дані, які користувач вводить у формі (наприклад, логін, пароль), відправляються в незахищеному вигляді. Це означає, що дані не шифруються, і зловмисник може легко їх перехопити.
2. Пряме перехоплення: Якщо зловмисник контролює мережу (наприклад, через атаки типу «людина посередині»), він може просто перехопити дані до того, як вони будуть надіслані на HTTP-версію сайту. В такому випадку, навіть якщо дані були спочатку зашифровані, після перенаправлення на HTTP вони стають доступними для зловмисника.
3. Взаємодія з формами: Коли користувач заповнює форму на веб-сайті, браузер шифрує дані перед їхньою відправкою на сервер через HTTPS. Але якщо зловмисник перенаправляє користувача на HTTP-версію того ж сайту, браузер вже не буде шифрувати ці дані, оскільки HTTPS не використовується. В результаті, дані передаються у відкритому вигляді.
4. Сповіщення користувача: У багатьох браузерах є механізми безпеки, які попереджають користувачів про те, що вони намагаються підключитися до незахищеного HTTP-сайту. Якщо користувач ігнорує це попередження і вводить свої дані, то ці дані передаються в незахищеному вигляді, і зловмисник може їх перехопити.

Таким чином, головний ризик в SSL-стріппінгу полягає в тому, що, перенаправляючи користувача на HTTP-версію сайту, зловмисник фактично знімає захист, який надається HTTPS, що дозволяє отримати доступ до незахищених даних.

Який протокол буде бачити користувач у адресному рядку, якщо зловмисник перенаправляє трафік на HTTP-версію?

Якщо зловмисник перенаправляє трафік на HTTP-версію сайту, користувач у адресному рядку браузера буде бачити HTTP. Це може статися таким чином:

1. Перехоплення запиту: Коли користувач намагається перейти на сайт через HTTPS (наприклад, https://example.com), зловмисник перехоплює цей запит і змінює його, перенаправляючи на HTTP-версію (наприклад, http://example.com).
2. Відображення адреси: Браузер відображає нову URL-адресу в адресному рядку. У цьому випадку, замість https://, користувач побачить http://, що свідчить про те, що з’єднання не є захищеним.
3. Попередження браузера: Деякі браузери можуть також показувати попередження або значок, який вказує на те, що з’єднання не є безпечним, коли користувач намагається ввести дані на сайті, що використовує HTTP. Це може бути візуально відображено як закритий замок (для HTTPS) або відсутність замка (для HTTP).

Якщо користувач бачить в адресному рядку адресу, яка починається з https – можна бути впевненим, що введені дані не потраплять до зловмисника у незашифрованому вигляді?

Хоча наявність “https://” в адресному рядку свідчить про те, що з’єднання між браузером і сервером зашифроване, це не є абсолютною гарантією, що введені дані не потраплять до зловмисника. Ось кілька важливих моментів, які слід врахувати:

1. SSL/TLS уразливості: Навіть при використанні HTTPS можуть існувати вразливості в реалізації SSL/TLS, які можуть бути використані зловмисниками. Це означає, що зловмисник може потенційно скористатися цими вразливостями для перехоплення або маніпуляції з даними.
2. Атака «людина посередині» (MITM): Якщо зловмисник контролює мережу, він може спробувати провести атаку MITM, щоб перехопити трафік. У цьому випадку, якщо зловмисник має змогу змінити з’єднання між користувачем і сервером, він може спробувати обійти шифрування.
3. Фальшиві сертифікати: Зловмисник може створити фальшивий SSL-сертифікат для сайту, що вводить в оману користувача. Якщо браузер не налаштований на перевірку сертифікатів або якщо користувач не звертає уваги на попередження браузера, він може ввести свої дані, не усвідомлюючи ризику.
4. Невірні або небезпечні сайти: Існують сайти, які можуть бути фальшивими, але виглядають як справжні. Зловмисники можуть використовувати HTTPS для таких сайтів, щоб підвищити довіру користувачів, однак дані, які вони вводять, все ще можуть бути використані зловмисником.
5. Захист від перенаправлень: Навіть якщо користувач підключений до HTTPS-сайту, зловмисники можуть намагатися перенаправити його на небезпечну версію сайту через інші канали (наприклад, через фішинг або шкідливі програми).

Отже, хоча HTTPS значно підвищує рівень безпеки даних, користувачі повинні залишатися уважними та дотримуватись основних правил безпеки в Інтернеті, таких як перевірка URL-адреси, уважність до попереджень браузера та використання додаткових засобів безпеки, таких як VPN.