Гуска мала

Гуска мала (Anser erythropus) – Водоплавний птах української фауни

Таксономія та морфологія

Гуска мала, або гуска білолоба мала (Anser erythropus), належить до родини качкових (Anatidae) та є одним з 4-х видів роду Гуски (Anser). У фауні України зустрічається як рідкісний пролітний та зимуючий вид.

Підвидів гуска мала не утворює. Розміри тіла птаха становлять близько 60-71 см, а розмах крил – 130-160 см. Оперення, як правило, світло-сіре з більш темними вторинними маховими пір'ями і контрастними чорними пір'ями на кінчиках першорядних махових пір'їн.

Характерною особливістю гуски малої є невелика біла пляма на лобі, яка дала назву виду. Дзьоб і ноги рожеві, а райдужна оболонка очей темно-коричнева.

Розповсюдження та міграції

Гуска мала поширена в арктичній і субарктичній смугах Євразії та Північної Америки. Зимує на півдні Європи, Азії та Північної Америки, а гніздиться на північних узбережжях Атлантичного та Тихого океанів.

Під час міграції гуски малі утворюють великі зграї, які можуть налічувати до кількох тисяч особин. Вони здійснюють тривалі перельоти, долаючи тисячі кілометрів.

Місця проживання та живлення

Гуски малі населяють переважно морські узбережжя, лимани, солонуватоводні озера та заболочені території. Вони добре пристосовані до життя на солоній воді та можуть переносити високі концентрації солей.

Основу раціону гусок малих складають водорості та морські трави. Крім того, вони можуть харчуватися комахами, молюсками, ракоподібними та насінням рослин. У пошуках їжі вони часто занурюють голову і шию під воду.

Розмноження та вирощування потомства

Гніздовий період у гуски малої припадає на травень-червень. Гнізда будуються на землі, як правило, на підвищених ділянках або невеликих островах. Самка відкладає від 4 до 8 яєць, насиджування триває близько 30 днів.

Пташенята народжуються покритими пухом і зрячі. Вони залишаються під опікою батьків до осені, поки не зміцніють і не стануть самостійними. Гуски малі утворюють моногамні пари, які можуть зберігатися протягом декількох років.

Лімітуючі фактори та охоронні заходи

Основними лімітуючими факторами для гуски малої є втрата і деградація місць проживання, мисливство та забруднення навколишнього середовища. За даними Червоної книги України, вид має статус "Рідкісний".

Для захисту гуски малої вживаються різні охоронні заходи, зокрема створюються охоронні зони на місцях її проживання, проводяться моніторинги чисельності та вживаються заходи по боротьбі із забрудненням.

Гуска мала – рідкісний вид водоплавних птахів, який пристосований до життя на солоній воді. В Україні цей вид зустрічається під час міграцій та зимівлі. Збереження і охорона гуски малої є важливим завданням, оскільки цей вид виконує важливу роль у біорізноманітті української фауни.

Часто задаються питання

• До якого сімейства належить гуска мала? – Качкові (Anatidae).
• Скільки підвидів існує у гуски малої? – Підвидів не утворює.
• На яких узбережжях гніздиться гуска мала? – Північні узбережжя Атлантичного та Тихого океанів.
• Які основні лімітуючі фактори для гуски малої? – Втрата і деградація місць проживання, мисливство та забруднення.
• Який статус має гуска мала в Червоній книзі України? – Рідкісний.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 20 04 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.