Етнічні процеси та соціокультурний розвиток Русі (ІХ – перша третина ХІІІ ст.)

Період IX – першої третини XIII століття є ключовим для формування руської (української) народності та її культури. Цей час характеризується інтенсивними етнічними процесами, розвитком освіти, мистецтва, архітектури та формуванням унікального світогляду населення Русі.

Усна народна творчість

Усна народна творчість відігравала важливу роль у культурному житті Русі. Вона включала в себе різноманітні жанри:

• Билини – героїчні епічні пісні про подвиги богатирів
• Обрядові пісні, пов’язані з календарним циклом та важливими життєвими подіями
• Казки, легенди та перекази
• Прислів’я та приказки

Ці форми усної творчості передавалися з покоління в покоління, зберігаючи історичну пам’ять та моральні цінності народу. Особливо важливими були билини про Київських князів та їхніх дружинників, які формували героїчний образ минулого та сприяли розвитку національної самосвідомості.

Освіта та писемність

Розвиток освіти на Русі тісно пов’язаний з прийняттям християнства у 988 році за правління князя Володимира Великого. Це стало потужним поштовхом для поширення грамотності та створення шкіл. Перша школа була заснована князем Володимиром у Києві у 988 році.

Важливу роль у розвитку освіти відігравали монастирі, які стали центрами книжності та навчання. Найвідомішим серед них був Києво-Печерський монастир, заснований у 1051 році.

Писемність на Русі базувалася на кирилиці, створеній братами Кирилом та Мефодієм у IX столітті. Найдавніші відомі написи кирилицею на території Русі датуються X століттям.

Роль літописання

Літописання відігравало ключову роль у збереженні історичної пам’яті та формуванні національної свідомості. Найвідомішим літописом є “Повість минулих літ”, створена на початку XII століття (близько 1113 року) ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором.

Літописи не лише фіксували історичні події, але й містили легенди, перекази, уривки з документів, що робило їх важливим джерелом інформації про різні аспекти життя Русі.

Світська і сакральна архітектура

Архітектура Русі розвивалася під впливом візантійських традицій, але з часом набула власних унікальних рис. Найвидатнішими пам’ятками сакральної архітектури є:

Софійський собор у Києві (1011-1018 рр.), збудований за наказом Ярослава Мудрого. Це величний п’ятинавовий тринадцятикупольний храм, який став символом могутності Київської Русі.

Церква Богородиці (Десятинна) у Києві (989-996 рр.) – перша кам’яна церква Київської Русі, збудована за наказом князя Володимира.

Спасо-Преображенський собор у Чернігові (1036 р.) – один з найдавніших храмів Русі, який зберігся до наших днів.

Світська архітектура представлена залишками князівських палаців, оборонних споруд та міських укріплень. Важливим елементом міської архітектури були Золоті ворота в Києві, збудовані у 1037 році за часів Ярослава Мудрого.

Живопис і музика

Живопис Київської Русі представлений переважно фресками та мозаїками, які прикрашали храми. Найвідомішими є мозаїки та фрески Софійського собору в Києві, створені у XI столітті. Вони відображають не лише релігійні сюжети, але й світські сцени з життя князівської родини.

Іконопис став важливою частиною культури Русі. Найдавніші збережені ікони датуються XI-XII століттями. Серед них – ікона Богоматері Вишгородської (Володимирської), створена в першій третині XII століття.

Музичне мистецтво Русі розвивалося у двох напрямках: церковному та світському. Церковна музика була представлена знаменним співом, який прийшов з Візантії. Світська музика включала в себе народні пісні, танцювальні мелодії та героїчні епоси, які виконувалися скоморохами та гуслярами.

Повсякденне життя та світоглядні уявлення руського (українського) населення

Повсякденне життя населення Русі значною мірою залежало від соціального статусу та місця проживання. Більшість населення складали селяни, які займалися землеробством та скотарством. Міське населення було зайняте в ремеслах та торгівлі.

Світоглядні уявлення руського населення формувалися під впливом християнства, яке після 988 року стало державною релігією. Однак, протягом тривалого часу зберігалися елементи язичницьких вірувань, що призвело до формування своєрідного релігійного синкретизму.

Важливу роль у світогляді відігравали уявлення про честь, обов’язок перед родом та князем, що знайшло відображення у “Слові о полку Ігоревім” (кінець XII століття) – видатному літературному творі цієї доби.

Формування руського (українського) народу

Процес формування руського (українського) народу розпочався задовго до утворення Київської Русі і тривав протягом усього досліджуваного періоду. Основою для формування народу стали східнослов’янські племена, які населяли територію сучасної України: поляни, древляни, сіверяни, уличі, тиверці та інші.

Важливим етапом у цьому процесі стало об’єднання східнослов’янських племен під владою київських князів у IX-X століттях. Це сприяло формуванню спільної політичної та культурної ідентичності.

Прийняття християнства у 988 році стало ще одним важливим фактором, який вплинув на формування руської народності, створивши спільну релігійну та культурну основу.

Однак, процес формування руського (українського) народу не був завершений у досліджуваний період і продовжувався в наступні століття, ускладнюючись зовнішніми впливами та політичними подіями.

Розвиток руської (української) мови

Розвиток руської (української) мови в період IX – першої третини XIII століття є складним і не до кінця вивченим процесом. Мова, якою користувалося населення Київської Русі, називалася давньоруською і була спільною для східних слов’ян.

Перші писемні пам’ятки руської мови датуються XI століттям. Серед них – “Остромирове Євангеліє” (1056-1057 рр.), “Ізборник Святослава” (1073 р.).

Важливим етапом у розвитку мови стало створення оригінальних літературних творів, таких як “Слово о полку Ігоревім” (кінець XII ст.) та “Повчання” Володимира Мономаха (початок XII ст.).

Протягом цього періоду в мові відбувалися фонетичні та граматичні зміни, які заклали основу для формування окремих східнослов’янських мов, у тому числі української. Однак, чітке розмежування між давньоруською та ранньою українською мовою є предметом наукових дискусій.

Висновки

Період IX – першої третини XIII століття був ключовим для формування руської (української) народності та її культури. Це час інтенсивних етнічних процесів, розвитку освіти, мистецтва, архітектури та формування унікального світогляду населення Русі.

Усна народна творчість, розвиток писемності та літописання заклали основу для збереження історичної пам’яті та формування національної ідентичності. Архітектура, живопис та музика досягли високого рівня розвитку, створивши унікальний культурний спадок.

Процеси формування руського (українського) народу та розвитку мови, які розпочалися в цей період, заклали основу для подальшого розвитку української нації та культури в наступні століття.

Однак, важливо зазначити, що ці процеси не були завершені в рамках досліджуваного періоду і продовжувалися в подальшому, зазнаючи впливу різноманітних історичних факторів.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 13 07 2024. Поданий під Історія. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.