Як вказати назву джерела з архіву?

Для вказівки першоджерела з архіву, включаючи згадку фонду, опису та інших деталей, використовується академічний стандарт оформлення посилань. Наприклад, це може виглядати так:

1. Назва архіву (абревіатура): Указуйте повну назву архіву при першому згадуванні, а після цього можна скорочувати до загальноприйнятої абревіатури.
   Наприклад: Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
2. Номер фонду (ф.): Указується номер фонду, до якого належить документ.
   Наприклад: ф. 123.
3. Опис (оп.): Указується номер опису.
   Наприклад: оп. 45.
4. Справа (спр.): Указується номер справи.
   Наприклад: спр. 67.
5. Аркуш (арк.): Указується номер сторінки чи аркуша, якщо це важливо.
   Наприклад: арк. 12.
6. Назва документа (якщо застосовно): Додається у лапках.
   Наприклад: “Рішення Київського магістрату про забудову вулиць”.

Загальний формат:

ЦДІАК України, ф. 123, оп. 45, спр. 67, арк. 12. “Рішення Київського магістрату про забудову вулиць”.

Якщо ви використовуєте документ в тексті роботи, то виноску можна оформити так:

Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України), ф. 123, оп. 45, спр. 67, арк. 12.

Для різних форматів (APA, MLA, Chicago тощо) можуть бути певні нюанси, але наведений приклад відповідає традиційному стилю цитування архівних матеріалів у наукових роботах.

Який правильний формат номера фонду?

Формат номера фонду залежить від правил, прийнятих у конкретному архіві або науковому стилі. В українських архівах зазвичай використовуються лише числові позначення, але іноді можуть додаватися літери або інші знаки для уточнення.

Основні принципи форматування номера фонду:

1. Цифровий формат:
   • Зазвичай номер фонду позначається лише цифрами, наприклад:
     ф. 123 або фонд 123.
2. Поєднання цифр та літер:
   • Якщо у фонду є додаткове літерне позначення (наприклад, у військових чи спеціалізованих архівах), це вказується разом:
     ф. 123-А або ф. 45-М.
3. Загальноприйняті скорочення:
   • Слово «фонд» скорочується до ф. у списках джерел і виносках.
4. Додаткові позначення:
   • Якщо у фонді є підфонди, вони можуть бути позначені через крапку чи дефіс:
     ф. 123.1 або ф. 45-3.

Приклади в тексті:

• ЦДІАК України, ф. 123.
• Державний архів Львівської області, ф. 456-М.
• Державний архів Полтавської області, ф. 123.2.

Рекомендації:

1. Перевірте правила архіву: Деякі архіви (наприклад, Державна архівна служба України) можуть мати свої стандарти для оформлення. Уточніть формат безпосередньо у співробітників архіву.
2. Єдність стилю: Використовуйте однаковий формат для вказівки номерів фондів у всій роботі.
3. Оформлення виносок: Якщо оформлюєте джерела для наукової роботи, додайте інформацію про опис, справу та аркуш згідно з загальними рекомендаціями.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 25 12 2024. Поданий під Наука. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.