Харківсько-воронізька культура
Загальна характеристика
Харківсько-воронізька культура — археологічна культура епохи пізньої бронзи (XXV—XVIII ст. до н. е.), територіально розташована на середньому Подонні та в басейні Середньої Сіверськодонеччини (сучасні території північного сходу України та півдня росії).
Походження та розвиток
Харківсько-воронізька культура розвинулася на базі середньодінської (катакомбної) культури, що була поширена в тих же регіонах наприкінці III та початку II тисячоліть до н. е. Носії харківсько-воронізької культури зазнали впливу п'яницької та ямної культур, що призвело до трансформації їхнього культурного комплексу.
Похоронний обряд
Однією з характерних ознак харківсько-воронізької культури є своєрідний похоронний обряд. Померлих ховали в катакомбних могильниках, які складаються з вузьких вертикальних шахт із бічними камерами. Шахти зазвичай мали глибину до 3 м, а діаметр — близько 1 м. У камерах розміщували поховання одного або кількох людей. Після поховання шахта засипалася землею, утворюючи курган.
Характерні риси матеріальної культури
Матеріальна культура харківсько-воронізької характеризується:
- Кераміка: Ліпна, з домішками піску. Найбільш характерним типом посуду є так звані "миски з відігнутими бортиками", прикрашені геометричним орнаментом.
- Кам'яні знаряддя: До них відносяться тесла, сокири, скребки, ножі. Виготовлялися переважно з кременю, рідше — з інших порід.
- Мідні вироби: Пріоритетним видом виробів є знаряддя праці: кинджали, ножі, шила, рибальські гачки. Рідко трапляються прикраси (буси, намистини).
- Бронзові вироби: З бронзи виготовлялися здебільшого прикраси: підвіски, сережки, ремінні пряжки.
Економіка та спосіб життя
Основу економіки харківсько-воронізької культури становило скотарство. Важливу роль відігравало й землеробство, про що свідчать знахідки зернотерок та кам'яних мотик. Додатковим джерелом харчування було рибальство та полювання.
Культурно-хронологічне поділ
Харківсько-воронізька культура поділяється на два етапи:
- Ранній етап (XXV—XXI ст. до н. е.) — характеризується переважанням катакомбних поховань, наявністю розвиненого кам'яного виробництва та появою перших бронзових виробів.
- Пізній етап (XXI—XVIII ст. до н. е.) — відзначається зменшенням питомої ваги катакомбних поховань, зростанням ролі курганних поховань, ускладненням орнаментації кераміки та подальшим розвитком бронзоливарного виробництва.
Зв'язки з іншими культурами
Харківсько-воронізька культура підтримувала контакти з іншими культурами свого часу: ямною (на півдні), п'яницькою (на заході) та верхньоволзькою (на сході).
Значення та історична доля
Харківсько-воронізька культура є важливою ланкою в розвитку бронзової доби в українських та російських степах. Вона стала основою для формування наступних культур регіону, зокрема, зрубної культури на півночі та білозерської культури на півдні.
Харківсько-воронізька культура — яскраве археологічне явище епохи пізньої бронзи, яке залишило значний слід у культурній та історичній спадщині України та росії. Її відмітними особливостями є характерний похоронний обряд, своєрідний культурний комплекс та розвинені торговельні контакти з сусідніми культурами.
Запитання, що часто задаються:
- Яким був основний похоронний обряд харківсько-воронізької культури?
- Які особливості матеріальної культури цієї культури?
- Які були основні заняття носіїв харківсько-воронізької культури?
- Як хронологічно поділяється харківсько-воронізька культура?
- З якими іншими культурами підтримували контакти носії харківсько-воронізької культури?