https://reporter.zp.ua

«Жінка вісім разів повертається до кривдника, поки цикл насильства розривається»: як благодійні організації стають рятівним колом

Редактор: Михайло Мельник

Війна призвела до зростання випадків насильства у сім’ях, що впливає на зростання потреби в послугах благодійних організацій. Співзасновниця притулку для постраждалих від насильства та менеджерка проєктів Всеукраїнської благодійної організації «Конвіктус Україна» Юлія Царевська розповіла, яку допомогу можуть отримати постраждалі жінки від благодійних організацій, чому вони бояться звертатися в правоохоронні органи та як вплине закінчення війни на розвиток захисту прав жінок. Про все це можна дізнатись в інтерв’ю Наталії Порощук.

юлія царевська

Юлія Царевська

Фото: lightofhope

 

Як вплинуло повномасштабне вторгнення на діяльність «Конвіктусу» (всеукраїнська благодійна організація)? Які нові виклики постали перед організацією?

У «Конвіктусі» завжди був напрямок по роботі з жінками: і щодо забезпечення гендерної рівності, й щодо запобігання та протидії насильству. Та не було гуманітарного напрямку, який почали вести з початком повномасштабної війни. Гуманітарна діяльність в проєктах була, але точкова. Ми розглядаємо не тільки видачу гуманітарки, а й задоволення потреб людей, які постраждали від війни, в тому числі психосоціальних та ментального здоров’я. Також в наших проєктах є сертифікати на діагностику, бо дуже багато людей забили на своє здоров’я і спостерігається великий ріст онкозахворювань.

Чи збільшилася кількість звернень, якщо порівнювати із періодом до повномасштабного вторгнення?

Після першої річниці повномасштабки відбувся величезний бум звернень в наших проєктах до психологів та психіатрів. Спершу люди якось трималися, а зараз дуже потребують допомоги. З’явилися нові послуги – це консультації невролога та психіатра.

А що стосується звернень до притулків, чи зросла кількість постраждалих жінок?

З початком повномасштабної війни, особливо на західних територіях (у Франківській, Чернівецькій областях), сталася така ситуація, що в притулках для постраждалих, де раніше проживало 30 осіб, почало проживати 200 людей на той самий штат персоналу. Наприклад, у Чернівцях, до сих пір у притулку станом на минулий тиждень жило більше 200 людей. Штат той самий, кількість людей, яка обслуговує (психологи, соціальні педагоги) та сама, тому ми маємо свою менеджерку, яка працює на базі цих закладів, з дозволу й розуміння потреби директорів.

Як ваша організація вирішує потреби в матеріальній допомозі для постраждалих від насильства? Чи є у вас конкретні програми або методи надання допомоги в таких ситуаціях?

Ми надаємо адресно-матеріальну допомогу нашим постраждалим. Невелику суму, але це допомагає вирішити перші свої проблеми. Наприклад, купити взуття, піти до лікаря. У 2023-23 роках, на жаль, цей проєкт від партнерів завершився, ми могли оплачувати постраждалим від насильства оренду житла на декілька місяців, після того, як вони виходили з притулку. Це були хороші суми близько 600 євро. Ця допомога надавалась на кожну людину. Жінки, які виходили з притулку, розуміли, що якщо цих грошей не буде, вони просто повернуться назад до кривдника, тому користалися цією підтримкою.

 Як вважаєте, чи вплинула війна на те, що жінки наважуються звертатися в різні правозахисні організації за допомогою?

Я керую великим проєктом «Крила» про економічну незалежність жінок. Вони проходять спеціальну мотиваційну програму і опісля діляться на два потоки: бізнес та працевлаштування. І бачимо, що повномасштабна війна дала те, що ми не очікували – це величезний приплив в цей проєкт. Дуже багато мотивованих жінок. Зараз бачимо зміну мотивації на більш стійку, і це такий неочікуваний вплив війни. Дуже багато людей йдуть в ці економічні проєкти. Вони шукають якоїсь підтримки, вони розуміють, що на них зараз сім’я, у багатьох служать чоловіки, батьки, брати, тому є такий наплив.

Як можна до вас потрапити та звернутися? Будь-яка жінка може це зробити чи є певні обмеження?

Наприклад, ми відкрили безпечний простір для жінок та дівчат, який працює у Чернігові. До нього може звернутися кожна жінка й дівчина, це територія не для чоловіків. Є телеграм-канал «Безпечний простір», де з питань безпеки не афішується адреса, але є номер телефону, куди можна звернутися.

Якщо говоримо про притулки, то в роботі з постраждалими ми більше помічники державних чи недержавних закладів. Ми розуміємо, що там не може бути якісної роботи, тому що забагато людей та замало персоналу. І ми працюємо вже з тими, хто прибуває на місці. Не наша задача людей залучати, їх, на жаль, і так дуже багато.

Чи спостерігаєте ви збільшення кількості випадків насильства в сім’ях через повернення чоловіків з війни? Чи є ознаки того, що відсутність психологічної допомоги для військовослужбовців може призводити до насильства в сім’ї?

Чоловіки повертаються з фронту в дуже поганому стані, але є величезна героїзація військових, і жінці дуже часто соромно звертатися по допомогу.

Часті такі випадки?

Я бачу статистику гарячих ліній в «Ла Страді» (громадська правозахисна організація) і вона говорить про те, що звертається велика кількість людей. Та в притулки, центри соціально-психологічної допомоги може звертатися менше жінок. Вони часто будуть звертатися туди, де можна отримати якусь допомогу, але так, щоб не викрити людину, яка повернулася. У 2016-18 роках ми облаштовували в Київській області притулок для постраждалих. І в нас були іноді мами або жінки «атовців», і чітко прослідковується така кореляція, що з цих кривдників до того, як були на війні майже ніхто не вчиняв домашнє насильство. Це демонструє прямий наслідок війни: неготовності сім’ї, суспільства приймати людину, яка повертається. Тому цей факт дає шанс на те, що тут можлива превенція та профілактика. А жінки не будуть часто звертатися, бо буде великий осуд.

Чи є критерії щодо того, яку жінку можна прийняти у прихисток, а яку ні?

Для нас це болюче питання, бо ми завжди працювали над зміною критеріїв і дискримінаційних норм, щоб їх прибирати в притулках. Типове положення про притулок говорить нам, що жінка не може потрапити в притулок по самозверненню, що є абсолютним порушенням її прав, тобто її має хтось привезти, наприклад, поліція. Але жінка повинна мати можливість звернутися сама. Типове положення про притулок каже нам, що жінки в алкогольному та наркотичному сп’янінні не можуть потрапити в притулок. Та дуже часто жінок накачують чимось, хтось може випити через великий стрес чи бути алко- та наркозалежною – це не означає, що тоді ти маєш залишитися на вулиці. І типове положення про притулок також говорить нам про певні особливості жінки, які можуть трактуватися по-різному, тому в тих притулках, в яких ми працюємо, положення змінені. Вони антидискримінаційні, до них може потрапити будь-яка жінка. Єдиний критерій – людина постраждала від насильства.

Чи мають працівники притулку сповіщати поліцію, що жінка постраждала від насильства?

Так, якщо жінка хоче. Але це не обов’язково, і ми не маємо права на цьому настоювати. Ми маємо права на цьому настоювати тільки, якщо насильство стосується дітей – це обов’язкове звернення.

Навіть якщо її сильно побили?

На жаль, жінки не завжди готові зв’язуватися з правоохоронними органами. Іноді в притулках вони перебувають по сьомому колу, і поки їй не зламають щелепу, вона нічого не напише. У нас тут не дуже досконале законодавство, воно не розуміє психологію постраждалих. За статистикою жінка повертається сім, вісім разів до кривдника, поки цикл насильства розривається.

Наприклад, у законодавстві Канади насильство прирівнюється не до злочину проти людини, а до злочину проти суспільства. Якщо людина не може контролювати себе, вона вчиняє насильство, отже, вона небезпечна не лише для родини, а й для суспільства. У нас так само, як і в Канаді, кривдник не може наближатися до потерпілої жінки. Якщо він порушує заборону, хай би навіть жінка йому сама дозволила це зробити, то одразу сідає в тюрму. Це дуже класно працює, тому що дає можливість, шанс і час жінці, щоб подумати, осмислити, і прожити взагалі без контактів з цим чоловіком.

Як можете оцінити судові процеси в Україні щодо таких справ? Чи існують певні перешкоди, з якими жінка може зіткнутися під час судового процесу?

Дуже часто судді взагалі знецінюють ці випадки. Бачила один з вироків у Васильківській громаді Київської області: «ніяких санкцій до чоловіка, бо він атовець», або «ми йому пробачимо, якщо він принесе дві пачки паперу і степлер», і це суддя пише таке. Дуже часто судді, поліцейські, соціальні служби не вірять що жінка буде йти до кінця, буде чогось добиватися. Вони бачать, що часто до них приходять ті самі постраждалі, які роками хочуть просто виховувати цього кривдника.

Коли жінки наважуються все-таки піти?

Переважно, коли чоловік починає вчиняти насильство щодо дітей. Тобто жінка часто йде не через себе. Вона починає розуміти, що це призведе до летального випадку або ув’язнення. Вона розуміє, що якщо використає більше самооборони, то її діти залишаться без мами, бо мама сяде, і без тата, бо тата вже не буде. Ось такі якісь речі стають часто таким спусковим гачком, щоб піти. У притулках жінки, які не в хронічних тяжких стосунках,  це рідкість, або вони просто не потрапляють в таку систему. Вони йдуть і йдуть до інших чоловіків, працюють самостійно з психологами.

Як вважаєте, після війни жінкам стане легше захищати свої права чи навпаки? Чи погіршиться  ситуація із насильством після повернення військових додому?

Погіршиться, але є шанс запровадити такі програми, щоб чоловіки не верталися з нуля в сім’ю, а проходили належну психологічну підтримку. Ми як організації, які мають більш жіноче спрямування, можемо робити просвіту жінок: як ставитися, що робити, куди йти, що не треба терпіти. Через те, що дуже багато на війні чоловіків, жінки взяли на себе левову частку взагалі того, що відбувається в суспільстві. Я думаю, що закінчення війни принесе розвиток жіночого руху і організацій. Після війни жінки будуть рушієм суспільства, адже чоловіки вирішуватимуть інші питання, в тому числі як боротися із ПТСР.

 

Якщо ви страждаєте від домашнього насильства та потребуєте допомоги, то слід звертатися за такими номерами:

102 – Національна поліція України;

0 800 500 005, або з мобільного 116-123 (цілодобово) – Національна гаряча лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації;

1547 – Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству;

0 800 213 103 – контакт-центр системи надання безоплатної правової допомоги.

 

Автор: Наталія Порощук

2 коментарі для “«Жінка вісім разів повертається до кривдника, поки цикл насильства розривається»: як благодійні організації стають рятівним колом”

  1. Вероніка

    Дуже цікава стаття і корисна інформація. Сама постійно слідкую за Юлією та тим, скільки вона робить для простих жінок. Моя знайома зверталась за допомогою і їй допомогли залишити насильника і розпочати нове життя. Дякуємо всім за допомогу!

  2. Тетяна

    По собі знаю, що дуже важко піти від насильника. Саме такі як Юлія допомагають знайти у собі силу, щоб це зробити. Дякую їй та вашому ресурсу, що висвітлюєте такі теми

Залишити коментар

Опубліковано на 27 02 2024. Поданий під Суспільство і закони. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.

ХОЧЕТЕ СТАТИ АВТОРОМ?

Запропонуйте свої послуги за цим посиланням.
Контакти :: Редакція
Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на Reporter.zp.ua.
Редакція не несе відповідальності за матеріали, розміщені користувачами та які помічені "реклама".