Закон України «Про засади державної мовної політики»

I. Історія закону

Закон України «Про засади державної мовної політики» № 5029-VI, відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка», був прийнятий Верховною Радою України 3 липня 2012 року. Закон набув чинності 10 серпня 2012 року. Він був розроблений та внесений до парламенту депутатами від Партії регіонів України, яка на той час мала більшість у Верховній Раді.

II. Основні положення закону

Закон мав на меті визначити правові основи та принципи державної мовної політики в Україні, зокрема:

• Державність української мови: Закон підтверджував статус української мови як державної та єдиної офіційної мови в Україні.
• Використання регіональних мов: Закон розширював використання регіональних мов, зокрема російської, у регіонах, де кількість носіїв цих мов не менше 10% від населення.
• Державна підтримка регіональних мов: Закон передбачав державну підтримку регіональних мов у сфері освіти, культури, ЗМІ тощо.
• Застосування регіональних мов у місцевому самоврядуванні: Закон дозволяв органам місцевого самоврядування використовувати регіональні мови поряд з українською мовою для забезпечення комунікації з населенням.

III. Критика та протести

Закон «Про засади державної мовної політики» викликав значну критику та протести з боку опозиційних сил, експертів, громадських організацій та значної частини українського суспільства. Серед основних зауважень та критеріїв, що висувалися:

• Порушення Конституції України: Критики стверджували, що закон порушує Конституцію, яка визначає українську мову як єдину державну в Україні.
• Дискримінація української мови: Закон розглядався як такий, що фактично обмежує використання та розвиток української мови.
• Погроза національній єдності: Критики висловлювали занепокоєння, що закон може призвести до розколу суспільства та загрожувати національній єдності.

IV. Відміна закону

Після Революції гідності, яка призвела до зміни політичного режиму в Україні, Верховна Рада України 23 лютого 2014 року ухвалила Закон «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про засади державної мовної політики»» № 730-VII. Цей закон набув чинності 2 квітня 2014 року, і з цього моменту «Закон Ківалова-Колесніченка» втратив чинність.

V. Наслідки та значення закону

«Закон Ківалова-Колесніченка» мав значні політичні та соціальні наслідки для України. Він загострив проблему мовної політики, став одним з ключових питань під час Революції гідності та призвів до подальшого розвитку мовного питання в Україні. Закон також продемонстрував важливість мови як фактора національної ідентичності та єдності, а також необхідність пошуку компромісів та діалогу у сфері мовної політики.

«Закон Ківалова-Колесніченка» був суперечливим законодавчим актом, який суттєво вплинув на мовну політику України. Хоча закон і втратив чинність, він продемонстрував складність та важливість мовного питання в українському суспільстві та необхідність пошуку збалансованих та консенсусних рішень у цій сфері.

Запитання, що часто задаються

1. Що таке «Закон Ківалова-Колесніченка»? Закон «Про засади державної мовної політики» № 5029-VI, прийнятий Верховною Радою України у 2012 році.
2. Які основні положення закону? Закон підтверджував статус української мови як державної, розширював використання регіональних мов та передбачав державну підтримку регіональних мов.
3. Чому закон викликав критику? Закон критикували за порушення Конституції, дискримінацію української мови та загрозу національній єдності.
4. Як закон було відмінено? Верховна Рада України у 2014 році ухвалила закон, який визнав «Закон Ківалова-Колесніченка» таким, що втратив чинність.
5. Які наслідки мав закон? Закон загострив проблему мовної політики, вплинув на перебіг Революції гідності та продемонстрував важливість мови як фактора національної ідентичності та єдності.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 18 04 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.