СУЧАСНА ТЕРМІНОЛОГІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ: СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА, ОСОБЛИВОСТІ КОДИФІКАЦІЇ 

Редактор: Михайло Мельник

---

Структура термінів банківської справи має свої специфічні особливості, які визначаються вимогами до точності, однозначності та зрозумілості термінології в цій галузі. Термінологічні одиниці банківської справи відіграють важливу роль у професійному спілкуванні та документальному оформленні, оскільки вони забезпечують чітке й коректне розуміння фінансових концепцій та операцій. Система термінів у цій сфері може бути класифікована за різними критеріями, такими як морфологічна структура, складність, а також семантична функція.

 

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

 Метою роботи є вивчення структурних особливостей термінів банківської справи в сучасній українській мові, визначення тенденцій у їх утворенні та використанні, а також окреслення специфіки взаємодії одно- та багатослівних термінів у цій галузі.

Завданням дослідження є аналіз наукових підходів до визначення структури термінів у галузі банківської справи, вивчення морфологічної структури однослівних термінів банківської системи, дослідження синтаксичних особливостей багатослівних термінів, включаючи дво-, три- та багатокомпонентні терміни, розкриття тематичної диференціації термінів банківської справи відповідно до їх функціонального призначення. , визначення впливу міжнародної банківської термінології на сучасне формування українських термінів, а також розроблені рекомендації щодо гармонізації української термінології банківської справи з міжнародними стандартами.

 

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Морфологічна структура термінів банківської справи є важливим аспектом, що визначає їхню форму, склад і функцію в професійній комунікації. Ця структура включає в себе різні елементи, які допомагають створювати точні та зрозумілі терміни, необхідні для опису складних фінансових процесів.

По-перше, терміни можна поділити на прості терміни, які складаються з одного слова. Прикладами таких термінів є слова «кредит», «банк», «позика». Ці терміни, зазвичай, мають однозначне значення і слугують базовими елементами для створення більш складних термінів. Простота таких термінів робить їх легкими для розуміння і застосування, що є критично важливим у фінансовій сфері, де чіткість та точність є необхідними для уникнення непорозумінь під час фінансових операцій.

По-друге, існують складні терміни, які формуються через комбінацію кількох слів або морфем. Наприклад, терміни «банківський кредит» або «депозитний рахунок» ілюструють, як прості слова об’єднуються для формування більш конкретних понять. Такі терміни часто містять в собі ключові концепції, що дає змогу чітко визначити їхню функцію в системі банківської справи. Коли терміни формуються шляхом складання, вони набувають нового значення, яке часто є більш специфічним і детальним, ніж у простих термінах.

Крім того, важливим аспектом морфологічної структури термінів є використання суфіксів і префіксів. Ці морфемні елементи дозволяють створювати нові терміни, підкреслюючи роль або функцію особи чи установи, що беруть участь у фінансових операціях. Наприклад, терміни «кредитор» (основа «кредит» + суфікс «-ор») і «депозитарій» (основа «депозит» + суфікс «-арій») чітко визначають особи, які здійснюють кредитні або депозитарні операції. Використання таких морфем підсилює точність термінології, дозволяючи уникнути двозначностей та помилок у комунікації.

Таким чином, морфологічна структура термінів банківської справи є багатогранною і різноманітною, що дає змогу ефективно описувати фінансові процеси та інструменти. Упровадження нових термінів і адаптація існуючих слів забезпечує гнучкість і розвиток термінології, що є важливим для постійно змінюваної фінансової системи.

Термінологія банківської справи включає різні рівні складності термінів, які сприяють точному і зрозумілому спілкуванню в цій галузі. Односкладові терміни, які складаються з одного кореня, зазвичай виступають як основи для формування складніших одиниць. Вони забезпечують фундамент, на якому будується вся система термінів. Наприклад, такі терміни, як «банк», «кредит» або «депозит», мають чітке однозначне значення і виконують важливу роль у визначенні базових понять у фінансовій діяльності. Багатослівні терміни, натомість, зазвичай містять два чи більше елементів, що дає змогу детальніше охарактеризувати певне поняття. Наприклад, термін «кредитна картка» складається з двох основних слів, які разом формують чітке уявлення про вид фінансового інструменту. Семантична структура терміна визначається його функцією у фінансовій системі, що дає змогу класифікувати терміни за різними критеріями. Однією з ключових категорій є операційні терміни, які стосуються конкретних фінансових операцій або продуктів. Наприклад, термін «кредит» позначає процес надання позик, описуючи як умови, так і механізми, що регулюють цю фінансову операцію. Операційні терміни часто використовуються на практиці і є важливими для здійснення повсякденних фінансових транзакцій.

Концептуальні терміни, в свою чергу, охоплюють ширші економічні явища та тенденції. Наприклад, термін «інфляція» є концептуальним, оскільки він відображає загальний тренд зростання цін в економіці та вплив, який це має на фінансові рішення споживачів та підприємств. Концептуальні терміни часто використовуються для аналізу макроекономічних показників і формування економічних стратегій.

Технічні терміни відрізняються від операційних і концептуальних своєю специфічністю та точністю в значенні. Вони зазвичай використовуються в специфічних контекстах, де їх точне розуміння є критично важливим для адекватного сприйняття складних фінансових процесів. Наприклад, терміни «активи» та «пасиви» описують фінансові ресурси та зобов’язання підприємства, що є важливими елементами в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Таким чином, семантична структура термінів у банківській справі не тільки сприяє чіткому спілкуванню між фахівцями, а й формує основу для глибшого аналізу та розуміння фінансових концепцій і операцій. Кожен із зазначених типів термінів відіграє важливу роль у функціонуванні фінансової системи, допомагаючи зрозуміти її складність і динаміку.

Обов’язковою складовою частиною дослідження фахової термінології є структурний аналіз одиниць, які її формують. Коли мова йде про структурний аналіз термінів, варто зазначити, що за своєю будовою всі терміни можна поділити на два основних номінативних типи:

1. Синтетичні терміни (однослівні терміни);
2. Аналітичні терміни (складаються з кількох слів).

Луковенко Т.О. каже, що на сучасному етапі помітна тенденція до зростання продуктивності такого різновиду морфологічного способу творення термінів, як композиція, що уможливлює репрезентацію лексичного значення через номінацію одного нерозчленованого поняття.

Композити – номінації, утворені основоскладанням – «поєднання кількох основ слів за допомогою інтерфіксів о-, е- або без них». Компоненти термінів-композитів об’єднуються між собою підрядним чи сурядним зв’язком, подібно до співвідносних із ними елементів словосполучень [2].

Групу гомеопатичних термінів-композитів формують: 

1) іменники чоловічого роду, мотивовані сполученням двох субстантивів, поєднаних за допомогою сполучних голосних (депозитоотримувач, кредиторозпорядник, рахункоодержувач і под.); 

2) іменники середнього роду на позначення властивостей, процесів (кредитоутворення, грошообіг, капіталоутворення та ін.). Номінації цього словотвірного типу можна пояснити, наприклад, словосполученнями: кредитоутворення ← утворення кредиту, грошообіг ← обіг грошей, капіталоутворення ← утворення капіталу; 

3) іменники, утворені сполученням іменника (переважно дієслівного походження) із залежним займенником, який у препозиції до іменника набуває значення префіксоїда. У досліджуваній термінології виявлено функціонування термінів-композитів з префіксоїдом само- . Такі терміни-композити співвідносяться з реченням, у якому компонент само- винесений в кінець, напр.: самоаналіз ← аналіз, який спрямований на самого себе. Слова, утворені за допомогою цього форманта, об’єднуються в словотвірні типи, що означають: 

• скерованість дії, названої другою частиною слова, на самого себе: самоаналіз ← аналіз, самоконтроль ← контроль, самообслуговування ← обслуговування, самооблік ← облік і под.; 
• здійснення чогось без стороннього впливу, без будь-якої допомоги або мимоволі: самоперевірка ← перевірка, самопогашення ← погашення, самооптимізація ← оптимізація тощо; 

4) утворення на основі сполучення прикметника з іменником: фінансовоопераційний, капіталозахисний, кредитонаправлений тощо; 

5) поєднання прислівника з прикметниковою основою: швидкодоступний (кредит), довгостроковий (вклад), внутрішньобанківський (контроль) та ін.

Також згідно досліджень термінології банківської системи, можна зробити наступну класифікацію:

1. Терміни-слова;
2. Терміни-словосполучення:

а) вільні словосполучення, де кожен компонент є терміном, який може використовуватися самостійно;

б) зв’язані словосполучення, де окремі компоненти можуть не бути термінами, але в поєднанні вони формують термінологічне словосполучення;

1. Багатокомпонентні терміни (такі терміни можуть складатися з трьох, чотирьох і більше компонентів і зустрічаються значно рідше).

Розуміння особливостей структурного оформлення термінів є критично важливим не лише для коректного створення нових терміносистем, але й для адекватного сприйняття наукових текстів. Відзначається, що структура терміна тісно пов’язана з його значенням, поза змістом термінологічної одиниці відображається через її особливості побудови [1].

Таким чином, дослідники застосовують різноманітні підходи для класифікації термінів за структурними ознаками. Вивчення цих підходів дозволило проаналізувати особливості структури термінології банківської системи обсягом 198 термінологічних одиниць.

Слід зазначити, що значну частину термінів банківської системи становлять терміни-словосполучення, що є типовим для більшості сучасних професійних термінологій.

У результаті проведеного аналізу встановлено, що серед 198 термінологічних одиниць у банківській сфері в країні певний розподіл для кількості слів у їхній структурі. всього, 44 терміни (22,2%) є однослівними, що вказує на тенденцію до використання простих лексичних одиниць. Найбільшу групу становлять двослівні терміни, кількість яких сягає 113 одиниць (57,1%). Це досвід про те, що в банківській термінології поширеними є словосполучення, які забезпечують точнішу передачу змісту та контексту.

Трислівні терміни займають меншу кількість — 26 одиниць, що становить 13,1% від загальної кількості термінологічних одиниць. Вони часто використовують для більш складних понять, що вимагають додаткової деталізації.

Найменшу групу становлять терміни які складаються з чотирьох, п’яти та більше слів — їх нараховується 15, що становить 7,6% від загальної кількості. Ці багатослівні терміни застосовуються рідше через їхню громіздкість та обмежену зручність у використанні, однак вони можуть забезпечити глибшу деталізацію та точність в описі вузькоспеціалізованих понять.

Рис. 1 Розподіл слів у відсотковому співвідношення

 

Отже, згідно з представленими на рисунку 2.1 даними у відсотковому співвідношенні, домінують двослівні терміни. Цей факт вказує на тенденцію до балансу між зручністю використання та точністю передачі інформації в банківській термінології

Аналізуючи однослівні терміни в банківській системі, слід зазначити, що різні науковці використовують для їхньої характеристики різні назви: терміни-однослова, термінослова, однокомпонентні терміни. Проте термін «однокомпонентні» не завжди повністю відображає природу однослівного терміну, тому що до його складу можуть входити два або більше компонентів. У такому випадку доцільно розглянути такі одиниці як складні однослівні терміни.

У банківській системі однослівні терміни можуть складатися з однієї основи, основи з афіксом, а також з двох фіксів і більше основ, з афіксами чи без них, причому такі елементи можуть бути написані разом або через дефіс. Як зазначалося раніше, залежно від кількості основ, що входять до відповідності однослівного терміна термінологічні одиниці розділені на прості (з однією кореневою морфемою) і складні однослівні терміни.

Не менш важливи є дослідження походження термінів банківської системи. Здійснивши аналіз походження термінів в Додатку Б, можна розділити терміни за мовами походження (табл. 2.3)

 

Таблиця 1 – Розподіл банківських термінів за мовами походження

Мова походження	Кількість термінів
Англійська	13
Італійська	2
Латинська	131
Німецька	3
Слов’янська, старослов’янська, українська	3
Французька	2
Терміни зі змішаними мовами	30

 

Розподіл термінів банківської системи за походженням демонструє, що найбільша частина цих слів має латинське коріння — це становить 71% від загальної кількості термінів. Латинська мова, будучи основою багатьох сучасних європейських мов, історично вплинула на формування фінансово-економічної термінології, що підтверджується її домінуванням у термінах банківської сфери.

На другому місці за кількістю представлені терміни зі змішаним походженням, які складають 16%. Ця категорія охоплює слова, що виникли внаслідок інтеграції латинських, грецьких, англійських чи інших мовних елементів, відображаючи розвиток та глобалізацію банківської системи.

Англійська мова посідає третє місце, забезпечуючи 13% від загальної кількості термінів. Це пояснюється значним впливом англомовних країн на сучасний фінансовий сектор, особливо у сфері інновацій, нових фінансових технологій і ринкових практик.

Такий розподіл підкреслює як історичну спадщину, так і сучасні глобалізаційні процеси, що формують мову банківської системи.

Рис. 2 Розподіл банківських термінів за мовами походження

 

Аналіз походження банківської термінології засвідчує, що українські терміни займають досить скромне місце в цій галузі. Більшість термінів має іноземне походження, що пов’язано з історичними процесами формування фінансових інститутів. Банківська справа в Україні розвивалася під впливом міжнародної практики, де домінували латинська й англійська мови як основа для формування фінансової лексики. 

Залежність від іншомовних запозичень пояснюється також глобалізацією фінансових ринків, яка потребує уніфікації термінології для забезпечення єдиного розуміння у різних країнах. Це створює ситуацію, коли значна частина професійної лексики залишається міжнародною за своєю природою, а українські еквіваленти, навіть якщо вони існують, часто поступаються у використанні. Таким чином, банківська термінологія залишається однією з найменш українізованих сфер сучасної мови.

 

ВИСНОВОК

Термінологія банківської справи виступає фундаментальною координованою системою для чіткого й ефективного відображення фінансових понять, процесів та процедур. Вона є структурованою, ієрархічною системою, що дає можливість забезпечити послідовність у використанні термінів і сприяння єдиному розумінню складних банківських операцій та механізмів. Формування, класифікація та розвиток термінології в банківській галузі здійснюються шляхом взаємодії різних термінологічних одиниць, від однослівних до багатослівних термінів, що дає можливість відобразити як базові, так і комплексні поняття в межах даної дисципліни.

Досліджуючи структуру та функції термінології банківської справи, ми бачимо, що її основою є однослівні терміни, які забезпечують фундаментальні поняття і широко використовуються для позначення універсальних категорій. Дво- і трислівні терміни розкривають конкретні характеристики окремих об’єктів та операцій, що забезпечують можливість більш точного й повного опису банківських процесів. Чотири-, п’яти- та більш-слівні терміни можуть детально передавати складні аспекти фінансових відносин і політики, які є визначальними для функціонування банківських установ.

Таким чином, термінологія банківської справи є динамічною та взаємозалежною системою, здатною до адаптації в умовах змін у фінансовій та правовій сферах. У контексті глобалізації та посилення міжнародної співпраці банківська термінологія повинна враховувати особливості інших фінансових систем і національних мов, що робить питання стандартизації та уніфікації термінів особливо актуальними. Загалом, сучасна термінологія банківської справи лише не відображає конкретну галузь, а й забезпечує основу для її подальшого розвитку, гармонійно поєднуючи міжнародні та локальні тенденції.

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Грищенко, О. В. Термінологічні системи в економічній сфері: структура та семантика. Київ: Вид-во НТУУ «КПІ», 2019. 
2. Луковенко Т.О. Складання як один зі способів термінотворення у галузі гомеопатії. Термінологічний вісник. 2013. № 2. 28-31  URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=terv_2013_2%282%29__
3. Словник банківських термінів URL: http://mego.info/%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB/%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%B

 

Бирко Євгеній
Донецький національний університет імені Василя Стуса

 

Залишити коментар