РІЗНИЦЯ МІЖ ГОСТРИМ І ХРОНІЧНИМ ЛЕЙКОЗОМ

Лейкоз – це онкологічне захворювання крові, яке впливає на кількість та якість кровоутворення. Два основних типи лейкозу – гострий і хронічний. Незважаючи на те, що обидва типи характеризуються патологічним розростанням аномальних клітин, вони відрізняються за рядом характеристик. У цій статті ми розглянемо основні відмінності між гострим і хронічним лейкозом.

1. Гострий лейкоз

Гострий лейкоз – це форма раптового розвитку ракових клітин білокров’я. Його характеризують швидке поширення і нагромадження аномальних клітин у кістковому мозку та крові. Симптоми гострого лейкозу можуть включати загальну слабкість, втомленість, неможливість зібратися та постійне відчуття недуги. Раннє виявлення і лікування гострого лейкозу є важливими для поліпшення прогнозу і виживаності.

1.1 Підтипи гострого лейкозу

Гострий лейкоз може бути поділений на кілька підтипів в залежності від типу клітин, які стають онкогенними. Найпоширеніші підтипи гострого лейкозу включають гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ) та гострий мієлобластний лейкоз (ГМЛ). Кожен з них характеризується специфічними морфологічними та генетичними ознаками.

1.1.1 Гострий лімфобластний лейкоз (ГЛЛ)

ГЛЛ – це форма гострого лейкозу, яка впливає на лімфоїдні клітини. Цей підтип найчастіше діагностується у дітей та підлітків. ГЛЛ характеризується швидким розростанням лейкоцитів, які називають лімфобластами. Це може призвести до збільшення лімфатичних вузлів, селезінки та набряку в суставах.

1.1.2 Гострий мієлобластний лейкоз (ГМЛ)

ГМЛ – це більш поширена форма гострого лейкозу, яка впливає на мієлоїдні клітини. Цей підтип може виникнути у будь-якому віці, але найчастіше відображається у дорослих. ГМЛ характеризується нагромадженням мієлобластів, що перешкоджає нормальному кровотворенню та забезпечує рост аномальних клітин.

2. Хронічний лейкоз

Хронічний лейкоз – це повільний процес розвитку аномальних клітин крові, що накопичуються в кістковому мозку та крові. Характерними ознаками хронічного лейкозу є недостатньо розвинуті симптоми в ранній стадії, а також поступове збільшення числа аномальних клітин. Цей тип лейкозу зазвичай діагностується у дорослих осіб у віці старше 40 років. Хронічний лейкоз може бути станом, коли люди можуть прожити багато років без лікування.

2.1 Підтипи хронічного лейкозу

Хронічний лейкоз може бути поділений на два основних підтипи – хронічну лімфоцитарну лейкемію (ХЛЛ) та хронічну мієлоїдну лейкемію (ХМЛ).

2.1.1 Хронічна лімфоцитарна лейкемія (ХЛЛ)

ХЛЛ – це найбільш поширений тип хронічного лейкозу, який впливає на лімфоцити, одні з основних клітин імунної системи. Цей підтип частіше впливає на старших дорослих осіб, зазвичай у віці після 60 років. Симптоми ХЛЛ можуть включати збільшені лімфатичні вузли, втома, збільшену селезінку та часті інфекції.

2.1.2 Хронічна мієлоїдна лейкемія (ХМЛ)

ХМЛ – це рідкісний тип хронічного лейкозу, який впливає на мієлоїдні клітини крові. Цей підтип може впливати як на старших дорослих, так і на молоді людей. ХМЛ характеризується надмірним виробленням незрілих мієлобластів, що може призвести до збільшення лімфатичних вузлів, селезінки та підвищення кровотоку.

Висновок

Гострий і хронічний лейкоз – це два основних типи онкологічних захворювань крові, які відрізняються за гостротою появи та характеристиками клітинного розростання. Гострий лейкоз характеризується швидким розвитком аномальних клітин, тоді як хронічний лейкоз – це повільний процес збільшення числа аномальних клітин протягом тривалого періоду часу. Визначення різниці між цими двома типами лейкозу допоможе вчасно виявити захворювання та розпочати відповідне лікування.

Запитання, що часто задаються по темі статті:

1. Які симптоми гострого лейкозу?
2. Які підтипи гострого лейкозу існують?
3. Чому гострий лейкоз діагностується головним чином у дітей та підлітків?
4. Які симптоми хронічного лейкозу?
5. Які основні підтипи хронічного лейкозу існують?

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 24 01 2024. Поданий під Відповідь. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.