Ральці – довідка

# вікіпедія, Популярність: невелика

— це натуральна і грошова данина залежних категорій населення козацькій старшині, міській адміністрації, священикам та ін. у Гетьманщині 2-ї пол. 17 — 18 ст. Їх розмір не був сталим. «Дача на ральці» здійснювалася у вигляді «подарунків» кілька разів на рік, як правило, на великі свята. Часто називалася «поклоном» і чітко відмежовувалася від хабаря, офіційно визнавалася владою.

Розмір ральців не був сталим і визначався низкою факторів: економічним становищем селян, заможністю козацької старшини та інших осіб, які отримували ральці, а також традиціями та звичаями регіону.

Ральці могли бути грошовими, натуральними або змішаними. Грошові ральці виплачувалися монетами різного номіналу, а натуральні — продуктами харчування (зерном, м’ясом, маслом, медом тощо), худобою, одягом, взуттям, посудом та іншими предметами побуту.

Збір ральців здійснювався старостами, отаманами, війтами та іншими посадовими особами. Незважаючи на те, що ральці не раз заборонялися гетьманським правлінням і царським урядом уже в 1-й чв. 18 ст., їх місцями продовжували збирати і в 19 ст.

У деяких регіонах України згадки про ральці збереглися в народній пам’яті й донині.

У селі Козацьке Полтавської області досі є вулиця під назвою «Ралецька». А в селі Вишеньки Київської області є місце, яке називають «Ралькове поле».

Це свідчить про те, що ральці були важливою частиною життя українського села в минулому.

Ральці були одним з видів феодальної повинності, яка існувала в Україні в 17-18 століттях.

Вони були обов’язковими для залежних категорій населення і збиралися на користь козацької старшини, міської адміністрації, священиків та інших осіб.

Незважаючи на те, що ральці були неодноразово заборонені, вони продовжували існувати в деяких регіонах України до початку 19 століття.

1.
Ральці — це натуральна і грошова данина залежних категорій населення козацькій старшині, міській адміністрації, священикам та ін. у Гетьманщині 2-ї пол. 17 — 18 ст.
2.
Розмір ральців не був сталим і визначався низкою факторів: економічним становищем селян, заможністю козацької старшини та інших осіб, які отримували ральці, а також традиціями та звичаями регіону.
3.
Збір ральців здійснювався старостами, отаманами, війтами та іншими посадовими особами.
4.
Ральці були заборонені через те, що вони були несправедливою і тяжкою повинністю для селян.
5.
Згадки про ральці збереглися в народній пам’яті в деяких регіонах України, наприклад, у селі Козацьке Полтавської області та в селі Вишеньки Київської області.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 21 12 2023. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.