Нова критика

Передумови та виникнення

Нова критика — напрямок літературної критики, що виник у середині XX століття в США та Великій Британії. Він став реакцією на попередні формалістичні та історичні підходи до літератури, наголошуючи на уважному читанні самого тексту та відкидаючи ідею існування зовнішніх чи автобіографічних факторів, які впливають на інтерпретацію твору.

Основні принципи

Нова критика характеризується такими основними принципами:

Акцент на формальних елементах тексту

Нові критики зосереджували свою увагу на формальних елементах літературного твору, таких як образність, структура, ритм та мова. Вони вважали, що ці елементи є ключем до розуміння значення та художньої цінності тексту.

Цілісність твору

Нові критики вважали, що літературний твір є цілісною структурою, яка має автономний сенс, відокремлений від біографії автора чи історичного контексту.

Незалежність критика

Критик повинен бути об'єктивним та незалежним від біографії автора, соціальних тенденцій та інших зовнішніх впливів при тлумаченні тексту.

Парадокс

Нові критики підкреслювали наявність парадоксів та неоднозначностей у літературних текстах, стверджуючи, що ці елементи сприяють багатогранності та багатству художнього досвіду.

Вплив на літературознавство

Нова критика справила значний вплив на розвиток літературознавства, заклавши основу для формального аналізу літературних творів. Цей підхід став широко використовуватися в академічних колах та сприяв більш глибокому розумінню формальних структур та художніх прийомів, які застосовуються в літературі.

Головні представники

Серед провідних представників Нової критики були такі фігури:

• Джон Кров Ренсом
• Клін Брукс
• Роберт Пен Воррен
• Вільям Емпсон
• Ф. Р. Лівіс

Порівняння з іншими підходами

Формализм: Нова критика є різновидом формалістичного методу, який зосереджується на формальних елементах тексту. Однак вона відрізняється від строго формалістичного підходу своїм акцентом на цілісності твору та ролі читача.

Історизм: На відміну від історизму, який розглядає літературу в її історичному контексті, Нова критика зосереджується на тексті як на автономній структурі, відокремленій від зовнішніх факторів.

Структуралізм: Нова критика також має подібність до структуралізму, який вивчає структуру та системи, що лежать в основі літературних текстів. Однак Нова критика більше займається формальними елементами та роллю читача.

Постмодернізм

Розвиток постмодернізму в літературній критиці призвів до відходу від принципів Нової критики. Постмодерністи відкинули концепцію цілісного та автономного тексту, натомість наголошуючи на мінливості та нестабільності значень.

Висновки

Нова критика стала важливим рухом у літературній критиці, який підкреслив значення формального аналізу та цілісності літературних текстів. Незважаючи на те, що її принципи згодом були переглянуті та оскаржені, Нова критика залишається основою для дослідження формальних структур та художніх прийомів, які використовуються в літературі.

Часто задавані питання

1. Що є ключовою відмінністю між Новою критикою та формалізмом?
2. Як Нова критика розглядає роль читача?
3. Чи відкидала Нова критика повністю вплив біографії автора та історичного контексту на інтерпретацію тексту?
4. Які основні принципи Нової критики?
5. Як Нова критика вплинула на розвиток літературознавства?

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 05 05 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.