Ізабелла I Вірменська

# вікіпедія, Популярність: помірна

Ізабелла Рубінян, перша жінка-правитель у Кілікії

Довгий час історія була справою виключно чоловіків. Світ політики вважався їхньою прерогативою, жінки ж могли лише чекати на рішення, прийняті сильним полом, або, в кращому разі, тихо сидіти в куточку. Але були серед них і ті, кому вдавалося прорватися крізь скляну стелю та залишити свій слід у великій політиці.

Царство під жіночою рукою

Однією з таких яскравих постатей була Ізабелла – королева Кілікійського царства. Вона правила цим невеликим, але гордим державом у XIII столітті. Приєднавшись до магістрального шляху історії в досить бурхливий час, вона зуміла не просто утриматися на троні, а й розширити межі свого царства та зміцнити його позиції серед сусідів. Парадокс, але країні, що воювала з ворогами, найбільш вірну службу у ключовий момент часу здалася саме тендітна жінка.

Як готують майбутніх королев?

Ніхто не знає, як склалося б життя Ізабелли, якщо б вона народилася в звичайній сім'ї. Але доля розпорядилася інакше: вона була дочкою короля Левона II і його дружини, принцеси Сибіли. Тому з юного віку її готували до управління державою, вчили політиці та мистецтву дипломатії.

Колонія на чужині

Кілікійське царство було невеликою вірменською державою на території сучасної Туреччини. Громадяни Кілікії заснували її у XII столітті після того, як були вигнані зі своїх домівками мусульманами.

Гра престолів по-кілікійськи

Першим претендентом на трон, звільнений після смерті Левона II, був двоюрідний брат Ізабелли — Константин. Однак він прекрасно розумів, що не здатний утримати корону, і через кілька місяців після коронації мирно поступився троном своїй родичці.

Перші випробування

Але навіть у королівському палаці життя не схоже на казку. Роль правителя – це не лише почесті та визнання. Престол накладає велику відповідальність і вимагає щоденної наполегливої праці.

З початку свого правління Ізабелла зіткнулася з безліччю проблем. Вороги, чия жадібність була не меншою за амбіції, скористалися тим, що королева ще не встигла утвердитися на троні, і почали атакувати кордони Кілікії. Визнаючи за собою відсутність полководницьких талантів, Ізабелла поклала турботи про армію на кваліфікованого генерала – Костянтина. Будучи мудрим політиком, він не кинувся відразу в бій, а віддав наказ укріпити оборону й готуватися до довгострокового протистояння.

Тим часом сама Ізабелла займалася тим, що покращувала життя своїх підданих. Вона знизила податки для селян, наказала відремонтувати дороги та мости, а також фінансувала будівництво нових шкіл та лікарень.

Заміж за короля

Поки Ізабелла займалася внутрішніми справами, її радники вирішили, що, щоб зміцнити становище королеви, їй потрібен чоловік, але не простий, а такий, якого можна назвати рівним. Їм вдалося переконати Ізабеллу вийти заміж за короля Кіпру — Генріха I.

Цей союз був не тільки політично вигідним, а й романтичним. Генріх був не тільки благородним і освіченим чоловіком, а й приємним співрозмовником. Заслуговує на повагу і те, що він поважав незалежність своєї дружини та не претендував на її абсолютну владу, натомість був їй відданою опорою та підтримкою у всіх починаннях.

Здавалося б, життя Ізабелли стало ідеальним. Вона мала люблячого чоловіка, владний, але мирний і процвітаючий народ, амбітні, але терплячі вороги. Та була одна проблема: у подружжя не було спадкоємців. Із часом відсутність дітей почала сильно турбувати Ізабеллу. Вона була ще молодою та сповненою амбіцій, але чудово розуміла, що, не залишивши після себе спадкоємця, ризикує втратити все, чого так наполегливо добивалася.

Козир у рукаві

Довгі роки Ізабелла намагалася завагітніти. Коли заслуги земних лікарів виявилися безсилими, вона звернулася до допомоги небесних покровителів. Королева щодня молилася, постилася і влаштовувала благодійні обіди. І ось одного разу її старання були винагороджені. У 1244 році на світ вийшов її син — Левон III.

Останні роки правління

Після народження спадкоємця Ізабелла стала впевненішою у своїх силах. Вона скликала великий з’їзд, на якому офіційно оголосила Левона своїм співправителем. Наступні п’ять років вони правили країною разом. Після смерті Ізабелли в 1252 році Левон став одноосібним правителем.

Висновок

Ізабелла Рубінян була непростою жінкою. Їй доводилося боротися з ворогами, інтригами, хворобами. Але вона ніколи не опускала рук і не здавалася, навіть коли все йшло не так, як вона задумала. Завдяки своїй силі духу та наполегливості вона зуміла стати однією з найвідоміших правительок Середньовіччя та залишила помітний слід в історії Кілікії.

Часті питання

1. Якими були найважчі випробування, з якими зіткнулася Ізабелла під час свого правління?
2. Яким був чоловік Ізабелли?
3. Як вдалося Ізабеллі завагітніти після довгих років безпліддя?
4. Коли Ізабелла стала одноосібною правителькою Кілікії?
5. Якою була причина смерті Ізабелли?

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 25 01 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.