Амала і Камала

Амала та Камала: "Вовченята", які приголомшили світ

Раннє життя та відкриття

Амала та Камала знайшли в 1920 році преподобний Джозеф Амрітсер Сингх, відомий місіонер з угруповання "Християнська місія" (нині відоме як "Служба рятунку в Індії"). Дівчаток виявили разом із вовчою зграєю в джунглях Міднапур, в західно-бенгальському окрузі. На момент виявлення Амалі було близько двох років, а Камалі — від восьми до десяти.

Фізичні та поведінкові особливості

Амала та Камала демонстрували численні риси, характерні для дітей, які були ізольовані від людського суспільства. Вони пересувалися на четвереньках, мали гострі зуби, гострий зір і слух, а також були дуже волохатими. Вони харчувалися переважно м’ясом, не розмовляли і не виявляли ознак прихильності чи емоцій.

Вплив вовчої зграї

Вважалося, що Амала та Камала були вихованцями вовчої зграї, яка розглядала їх як власних. Дівчата засвоїли вовчачий спосіб життя, полюючи, спілкуючись виттям і захищаючи свою територію. Цей досвід глибоко вплинув на їхній фізичний і психологічний розвиток.

Життя після визволення

Преподобний Джозеф Амрітсер Сингх вивіз Амалу та Камалу зі зграї вовків і привів їх до свого сирітського притулку в міста Серампур. Початкова адаптація дівчат до людського суспільства була складною. Вони не могли ходити прямо, їсти ложкою або використовувати людську мову.

Прагнення до інтеграції

Незважаючи на труднощі, Амала та Камала поступово почали адаптуватися до людського способу життя. З великими зусиллями з боку медсестер та вихователів вони навчилися ходити прямо, користуватися посудом і розуміти деякі слова.

Несподівана смерть

На жаль, Амала померла у 1921 році, лише через рік після того, як її привели до сирітського притулку. Причина її смерті була невідомою, але вважалося, що вона була пов’язана з ускладненнями здоров’я, пов’язаними з її ізоляцією. Камала прожила ще довше, померши в 1929 році у віці приблизно 17 років.

Наукова та антропологічна цінність

Історія Амали та Камали мала значний вплив на наукові та антропологічні дослідження. Вони стали прикладом того, як людські діти здатні адаптуватися до зовсім іншого середовища, і підкреслили важливість соціальної взаємодії для людського розвитку.

Амала та Камала, "вовченята" з Бенгалії, залишили незабутній слід в історії. Їхня історія служить потужним нагадуванням про гнучкість людського виду та нашу здатність долати навіть найекстремальніші обставини.

Часті запитання

1. Скільки років було Амалі та Камалі, коли їх знайшли?
2. Якими були фізичні особливості Амали та Камали?
3. Як Амала та Камала адаптувалися до людського суспільства?
4. Чому померла Амала?
5. Який внесок зробили Амала та Камала в науку та антропологію?

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 25 04 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.