Болюх Василь
Василь Болюх (12 січня 1889 – 17 жовтня 1953)
Раннє життя та військова кар'єра
Василь Болюх народився 12 січня 1889 року в селі Кутківці, яке зараз є частиною міста Тернополя. З початком Першої світової війни в 1914 році Болюх приєднався до австро-угорської армії. За свою хоробрість у боях отримав звання сотника.
Українські визвольні змагання
У 1918 році Болюх став членом Української Галицької Армії (УГА). У листопаді 1918 року він був призначений першим комендантом Тернополя та Тернопільського повіту. На цій посаді Болюх організував оборону міста від польських сил.
Згодом Болюх був призначений комендантом Житомира та Проскурова (нині Хмельницький). У цих містах він відповідав за підтримку порядку та захист українського населення.
Еміграція та пізніше життя
У 1920 році, після поразки УГА, Болюх емігрував з України. Він оселився в Австралії, де брав активну участь в українській громаді.
У 1953 році Болюх помер в Австралії у віці 64 років (за іншими даними, він помер 17 вересня 1955 року).
Нагороди та визнання
За свою військову службу Василь Болюх отримав низку нагород, у тому числі:
- Залізний хрест 1-го класу
- Медаль "За хоробрість"
- Хрест Симона Петлюри
У 2018 році в Тернополі було відкрито пам'ятник Василю Болюху. Його ім'я також увічнено на меморіальній плиті в соборі Святого Юра у Львові.
Василь Болюх був видатним українським військовим діячем, який відіграв важливу роль у боротьбі за незалежність України. Його хоробрість і патріотизм надихають і донині.
Часто задавані питання
- Де народився Василь Болюх?
- У якому званні служив Болюх в австро-угорській армії?
- Коли Болюх став першим комендантом Тернополя?
- У яких інших містах Болюх обіймав посаду коменданта?
- Коли Василь Болюх помер і де він похований?
Опубліковано