Заум
Визначення
Заум (рос. заумь) – це специфічний різновид словотворчості, що використовує слова без предметних значень, створюючи безпредметну мову, що виходить за межі раціонального розуміння. Інакше кажучи, це "чуже слово", мова з невідомим змістом, що відрізняється від понятійності і доступності звичайної мови.
Особливості
Заумна мова наслідує граматичні структури природної мови, але виходить за межі її лексичного та семантичного поля. Вона характеризується:
- Використанням фонетичних та морфологічних ресурсів мови для створення нових слів без посилань на реальні об'єкти
- Створенням незрозумілих і невизначених значень
- Зіткненням несумісних звуків та словосполучень, що призводить до ефекту "звукової хаотичності"
- Асоціативними зв'язками між словами, що базуються на звуковій схожості або несподіваних комбінаціях
Сприйняття зауму
Заум, як правило, важко зрозуміти, а часто і неможливо. Він вимагає від читача емоційно-інтуїтивного сприйняття, що домінує над раціональним. Це пов'язано з тим, що в заумних текстах значення не фіксовані і можуть змінюватися залежно від контексту та суб'єктивного сприйняття читача.
Використання зауму
Заум використовується у літературі, поезії та перформансі. Відомими прикладами є:
- Футуристичні поети В. Хлєбников та О. Кручоних
- Дадаїстичне рух (М. Ері, Т. Цара)
- Твори сучасних письменників, таких як С. Пархомівська та В. Сорокін
Висновки
Заум – це експериментальна літературна техніка, що розширює межі мови і надає їй нових виражальних можливостей. Він характеризується безпредметною мовою, невизначеними значеннями, звуковою хаотичністю і вимагає від читача емоційно-інтуїтивного сприйняття. Заум знайшов своє застосування у різних літературних рухах та формах сучасного мистецтва.
Часто задаються питання
- Що означає слово "заум"?
- Як створюється заумна мова?
- Чому заум важко зрозуміти?
- Хто із письменників використовував заум у своїх творах?
- Де можна зустріти заум у сучасному мистецтві?
Опубліковано