За покликом серця: як на волонтерах тримається фронт

Після початку повномасштабного вторгнення у кожному українському містечку активізувався волонтерський рух і село Великий-Олександрів, що на Хмельниччині, не стало винятком. Тетяна Комаха, Сніжана Даньковська  та Альона Швець  – засновниці спільноти «Волонтери незламні», які з перших днів повномасштабного вторгнення не зупиняються перед жодними перешкодами. Вони виходять за межі власних зон комфорту, віддаючи свій час, енергію та знання для того, щоб допомогти іншим. Про те із якими викликами зіштовшуються жінки у волонтерській діяльності, яким чином допомагають українським військовим та чого найбільше не вистачає на фронті читайте у нашому інтерв’ю.

Ви як співзасновниця волонтерської спільноти «Волонтери незламні » розкажіть, чому вирішили стати волонтерами та, що плануєте на майбутнє? 

За нас вирішили обставини. Ми з групою небайдужих людей в березні 2022 року  розпочали працювати  для тероборони, допомагаючи продуктами. І тоді вирішили, що нам потрібна назва. Спочатку назвали «Батальйон незламні», але потім подумали, що це не коректно, тому вирішили бути просто «Волонтери незламні». Ми плануємо надавати допомогу військовим  більш ефективно.

Як саме ви допомагаєте українським військовим?

Наша місія полягає у тому, щоб забезпечувати їжею хлопці на фронті. Тому основний напрям – приготування їжі для наших захисників. Крім того, ми закуповуємо різні засоби гігієни, медичні препарати та смаколики. Також намагаємось зігріти наших військових теплими носочками, які в’яжуть наші знайомі. 

Наше волонтерство розпочалося із консервації, вареників, печива та звичайної картоплі. Потім почали збирати кошти в селі, щоб закупити потрібну продукцію, навіть проводили розіграші на нашій офіційній сторінці у Facebook. 

 Далі ми вирішили готувати їжу для наших захисників. Спочатку це були: смаколики, печиво, каша з м’ясом та вареники. Зараз ми стали більш досвідченими і маємо більше можливостей: з’явилася техніка та пакети для стерилізації, знаємо чого хочуть хлопці. На кожну пору року готуємо різні види продукції:  влітку консервуємо огірки, помідори, кабачки та салати; взимку і восени – борщ, голубці, кашу з м’ясом. Тепер у нас є можливість випікати хліб і паски.

Які найчастіші запити від військових та чого найбільше потребують на фронті? 

Сьогодні дуже потрібно засоби гігієни, медичні препарати, питна вода, а також дрони та автівки. Ми намагаємось допомагати і в цьому, організовуючи збір коштів через Facebook. Від нас хлопці потребують борщ, хліб, голубці.   

Розкажіть про ваш найбільший збір: на що ви збирали і якими були результати?  

Найбільший збір був на автомобіль 20 тис. грн. Допомагали збирати для військового з нашого району. Саме цю суму ми зібрали за два дні, але зазвичай збори тривають декілька тижнів.

Ви відчуваєте  втому людей від війни  і чи зменшилась допомога вам як волонтерам? Як це можна змінити, на вашу думку?

Чесно кажучи, люди часом все ж таки забувають про війну. Не всі, але все ж таки є. Радісно від того, що більшість не байдужі: багато донатять, допомагають продуктами. Ті, хто щось робив, вони й продовжують робити. А байдуже тим, хто й у перші дні не цікавився. Ми всі втомились, але військовим важче, тому ми  повинні знайти в собі сили бути більш терплячими один до одного. Тоді буде результат.

Як змінилася ваша діяльність під час повномасштабної війни? 

До повномасштабного вторгнення я працювала і працюю директором будинку культури. Ніколи і не задумувалась , що може бути війна. А вже після вторгнення, у своє життя, додала волонтерство, хотілося допомогти чимось. Тепер волонтерство – це поклик душі і серця, а головне ми знаємо задля чого працюємо .

Що не дає вам впасти духом? 

Звичайно ж – це військові, я розумію як їм важко, але вони продовжують робити свою роботу. Так і ми працюємо, ми маємо бути гідними їх. В нас тут є дах і тепло, а вони взагалі в холоді сидять. Завдяки військовим ми можемо жити, тому вони найбільше не дають падати духом. 

Де ви черпаєте силу для допомоги іншим і як ви відновлюєтеся?

Сила – у команді «Волонтери незламні ». Бо в нас найкращі волонтери:  Альона Швець, Сніжана Даньковська . Ми постійно одна одну підбадьорюємо і віримо в перемогу – це основа нашої команди. І я дуже ціную цих дівчат. Ще звичайно нам допомагають люди з села і не лише з нашого. Найбільше допомагають прапори  з підписами наших хлопців, ми бачимо, що все не дарма.

 Чи існує взаєморозуміння між волонтерами різних організацій ?

Взаєморозуміння існує так як і в звичайному  житті, але є різні ситуації. Тут більше взаєморозуміння між людьми, які об’єднані однією справою. Ми просто робимо свою справу чесно, тому підтримку отримуємо від таких самих волонтерів. 

Які виклики постають в цій діяльності?

Складність сьогодні полягає в тому, що з кожним разом все важче отримувати фінансову допомогу. На початку вторгнення було важко відправляти, тому що доставку потрібно було сплачувати, але зараз є промокоди по яких ми відправляємо і хлопці оплачують там.

Автор: Вероніка Руда

 Фото: Вероніка Руда  

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 08 05 2024. Поданий під Війна з Росією. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.