ЯК ВИМОВЛЯЮТЬСЯ ШИПЛЯЧІ ЗВУКИ?

Шиплячі звуки – це фонеми мови, що позначаються літерами “ш”, “ж”, “ч”, “щ” та “ц”. Вони відрізняються своєю властивою природою звукоутворення та вимовою. Досконало вміти вимовляти ці звуки дуже важливо для добре звучаної та розбірливої мови. У даній статті ми розглянемо способи вимови шиплячих звуків та надамо корисні поради для вироблення чіткої артикуляції.

Вимова звуку “ш”

Звук “ш” – це голосний шиплячий звук. Щоб вимовити його правильно, потрібно поставити верхній та нижній зуби наближено один до одного, а після цього подихнути легко через підняту передню частину язика та верхні зуби. Розмова звуконаспрямоване дихання досягається шерохуватим звуком “ш”.

Вимова звуку “ж”

Звук “ж” – це голосний шиплячий звук, артикульований також, як і “ш”, але з наявністю голосу. Щоб вимовити “ж”, необхідно поставити верхній та нижній зуби наближено один до одного, після чого подихнути легко через підняту передню частину язика та верхні зуби, додавши голос до шерохуватого звуку.

Вимова звуку “ч”

Звук “ч” – це приголосний шиплячий звук, артикульований шляхом поєднання звуконасиченого потоку повітря через вузькопередньо близькодифузний розставлені зуби. Необхідно поставити верхню та нижню частини язика наближено до верхньої та нижньої частин зубних десен, а після цього через дірку, яка утворюється, видихнути повітря, створюючи шиплячий звук “ч”.

Вимова звуку “щ”

Звук “щ” – це складний шиплячий звук, який є унікальним для української мови. Щоб його вимовити, необхідно приготувати артикулятори для вимови звуку “ш”, але без піднятого язика, а потім зробити швидкий перехід до вимови “ч”. Результатом буде змішаний шиплячо-вибуховий звук “щ”.

Вимова звуку “ц”

Звук “ц” – це голосий бочно-локалізований приголосний звук. Щоб вимовити його, необхідно наблизити верхній та нижній зуби один до одного, без контакту між ними, а потім відпустити повітря через цей міжзубний проміжок шляхом дотику верхньої частини язика до передньої частини верхніх зубів.

5 порад щодо вимови шиплячих звуків

1. Вправи артикулюючого закріплення. Регулярно робити вправи для зміцнення артикуляторів та покращення вироблення шиплячих звуків. Наприклад, промовляти слова з великою кількістю шиплячих звуків, розкрити рот у ширшому діапазоні під час вимови звуків.

2. Слухова аналіза. Уважно слухати та аналізувати власну вимову, порівнювати її зі зразками професійних дикторів та носіїв мови. При цьому робити коригування, виправляти помилки та недоліки, які ви помічаєте.

3. Звуковище. Зайдіть до ванної кімнати та вимовляйте шиплячі звуки, вислуховуйте свою вимову у підсилювачі звуку. Така практика допоможе розвинути власну почуття звуку та звукове сприйняття.

4. Видимий зразок. Використовуйте оглядові матеріали, відео підручників і професійних дикторів для зміцнення своєї вимови і покращення шиплячих звуків.

5. Тренуйтеся з партнером. Зверніться за підтримкою до друга або родича, який може виробити власну вимову шиплячих звуків і зайнятися з вами під час тренування.

Заключення

Вимова шиплячих звуків є важливим компонентом розуміння та розбірливості української мови. Щоб вимовляти шиплячі звуки чітко та без проблем, варто регулярно тренуватися, вивчати артикуляційні особливості та встановлювати правильну вимову. Не забувайте, що практика робить майстра, тож тренуйтеся та займайтеся виробленням власної чіткої артикуляції.

5 поширених питань про вимову шиплячих звуків:

1. Чому мені складно вимовляти звуки “ш” та “щ”?
2. Як правильно відділити звуки “ш” та “ж” один від одного?
3. Які є різниця та схожості між звуками “ч” та “ц”?
4. Чому моя вимова звуків “ш” та “ж” може бути нечіткою?
5. Які є найкращі вправи для покращення вимови шиплячих звуків?

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 01 02 2024. Поданий під Відповідь. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.