Як буде слово душа в кличному відмінку?

Ви можете поставити запитання спеціалісту!

У живому мовному потоці, коли ми звертаємося один до одного, нерідко звучить слово "душа". Це слово має давню історію та глибокий зміст, означаючи внутрішній світ людини, її життєву силу та емоції. У звертанні до когось, ми можемо використовувати кличному відмінку цього слова.

У кличному відмінку слово "душа" має дві форми: для чоловічого та жіночого роду. У чоловічому роді кличною формою слова "душа" є "Душе!", а в жіночому – "Душо!". Ці форми вживаються для безпосереднього звернення до людини, виражаючи почуття, емоції або намір.

Важливо пам'ятати про правильне відмінювання слова "душа" для уникнення помилок. В інших відмінках це слово відмінюється так:

Називний відмінок: душа
Родовий відмінок: душі
Давальний відмінок: душі
Знахідний відмінок: душу
Орудний відмінок: душею
Місцевий відмінок: на душі

Розуміння відмінювання слова "душа" та правильне його використання у мові сприяє виразності та точності висловлювання наших думок і почуттів. У поєднанні з відповідною інтонацією, звертання до людини у кличному відмінку надає розмові особливого, особистісного характеру, підкреслюючи близькість і теплоту відносин між людьми.

Кличний відмінок слова “душа”

"Душа" належить до іменників жіночого роду першої відміни і в кличному відмінку має форму "душе".

Кличному відмінку відповідає питання "О, / Гей, / (Іменник)!". Він використовується для звернення до співрозмовника або покликання його.

У реченні кличному відмінку слова "душа" найчастіше виконує такі функції:

Звернення до особи для вираження поваги, ласки або докору: "Ой душа моя! Як же ти втомилася!", "Гей, душе, озирнися!".
Виклик або покликання: "Душе, йди сюди!", "Гей, душе, чи ти мене чуєш?".

Оскільки кличному відмінку властива емоційна забарвленість, його використання часто зустрічається в поезії, художній літературі та розмовному мовленні. Наприклад:

"Душе моя! Душе моя! Ох, як же болить!" (Т. Шевченко)
"Гей, душе моя! Чого ж ти сумуєш?" (П. Тичина)
"Ох, і навів же ти на мене, душе, лихо!" (з народного прислів'я)

У сучасній українській мові кличному відмінку слів у розмовній мові поступово поступається місце називний або давальний відмінок, наближений до кличного: "Дівчино, підійди!", "Люди добрі, допоможіть!".

Наприклад, у пісні "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці" замість кличного відмінку "Грицю" використано називний.

Кличний відмінок іменників, у тому числі й слова "душа", є важливою граматичною формою, яка служить для вираження різноманітних відтінків звернення до співрозмовника. Він надає мові емоційності та виразності, робить мовлення більш динамічним і живим.

Є питання? Запитай в чаті зі штучним інтелектом!

Думки експертів

Професор Володимир Іванович Петренко, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Національного університету імені Тараса Шевченка