Українська РСР у 1945-1991 рр.

Українська РСР у 1945-1991 рр.: Від повоєнної відбудови до розпаду СРСР

Період з 1945 по 1991 роки став одним з найбільш складних і суперечливих в історії України. За ці 46 років Українська Радянська Соціалістична Республіка пройшла шлях від руїн Другої світової війни до здобуття незалежності, переживши етапи відбудови, “відлиги”, застою та перебудови. Розглянемо ключові аспекти цього періоду.

Україна в перші повоєнні роки (1945-1953)

Після завершення Другої світової війни Україна опинилася в надзвичайно складному становищі. Людські втрати республіки оцінюються в 8-10 мільйонів осіб. Економіка була вщент зруйнована: знищено понад 700 міст і 28 000 сіл, виведено з ладу тисячі промислових підприємств. Перед керівництвом УРСР постало завдання швидкої відбудови народного господарства.

Основні напрямки відбудови:

• Відновлення промислового потенціалу, особливо важкої індустрії
• Реконструкція транспортної інфраструктури
• Відродження сільського господарства
• Відбудова житлового фонду та соціальної сфери

Незважаючи на колосальні труднощі, до початку 1950-х років Україні вдалося досягти і навіть перевершити довоєнний рівень промислового виробництва. Однак ціна цього успіху була надзвичайно високою. Відбудова здійснювалася переважно за рахунок внутрішніх ресурсів, що призвело до виснаження економіки та зниження життєвого рівня населення.

У цей період посилилися репресії проти “ворогів народу” та боротьба з українським націоналізмом. Особливо жорстоко придушувався рух ОУН-УПА на західноукраїнських землях. Одночасно відбувалася радянізація західних областей України, що супроводжувалася колективізацією, індустріалізацією та масовими депортаціями населення.

Українська РСР в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (1953-1964 рр.)

Смерть Й. Сталіна в 1953 році ознаменувала початок нового етапу в історії УРСР, який отримав назву “відлига”. Цей період пов’язаний з ім’ям Микити Хрущова, який розпочав курс на десталінізацію та лібералізацію суспільно-політичного життя.

Ключові аспекти “відлиги” в Україні:

1. Політична сфера:
– Часткова реабілітація жертв сталінських репресій
– Розширення прав союзних республік, зокрема у сфері економіки та культури
– Призначення на керівні посади в УРСР представників місцевої номенклатури (зокрема, О. Кириченка на посаду першого секретаря ЦК КПУ в 1953 році)

2. Економіка:
– Реформування системи управління народним господарством (створення раднаргоспів)
– Розвиток машинобудування, хімічної промисловості, енергетики
– Освоєння цілинних земель, у якому брали участь сотні тисяч українців
– Збільшення капіталовкладень у сільське господарство та підвищення закупівельних цін на сільгосппродукцію

3. Соціальна сфера:
– Скорочення робочого дня та збільшення оплачуваних відпусток
– Розгортання масового житлового будівництва (“хрущовки”)
– Підвищення пенсій та запровадження пенсій для колгоспників

4. Культура та освіта:
– Пом’якшення цензури, що призвело до появи плеяди молодих талановитих митців (“шістдесятники”)
– Розширення вживання української мови в освіті та діловодстві
– Розвиток науки, особливо в галузі ракетобудування та космічних досліджень

Однак “відлига” мала обмежений характер. Комуністична партія зберігала монополію на владу, а будь-які прояви інакодумства жорстко придушувались. Непослідовність та суперечливість реформ Хрущова призвели до його усунення від влади в жовтні 1964 року.

УРСР в період загострення кризи радянської системи (середина 60-х – перша половина 80-х рр.)

Період від середини 1960-х до середини 1980-х років в історії України характеризується як епоха “застою”. На зміну непослідовним реформам Хрущова прийшла консервативна політика нового керівництва на чолі з Леонідом Брежнєвим.

Основні риси цього періоду:

1. Політична сфера:
– Посилення централізації та бюрократизації управління
– Згортання процесу десталінізації та повернення до неосталінізму
– Утиски дисидентського руху (арешти В. Чорновола, І. Світличного, Є. Сверстюка та інших)

2. Економіка:
– Спроба проведення економічної реформи 1965 року (“косигінська реформа”), яка не дала очікуваних результатів
– Наростання диспропорцій в економіці, зниження темпів економічного зростання
– Збільшення відставання від розвинених країн у науково-технічній сфері
– Зростання залежності економіки від експорту енергоносіїв

3. Соціальна сфера:
– Уповільнення зростання життєвого рівня населення
– Загострення житлової проблеми
– Зростання дефіциту товарів народного споживання

4. Культура та ідеологія:
– Посилення русифікації та обмеження вживання української мови
– Жорсткий ідеологічний контроль у сфері культури та мистецтва
– Розвиток самвидаву та підпільної культури

Особливу роль у цей період відіграв український дисидентський рух, представлений такими організаціями як Українська Гельсінська група (створена в 1976 році). Дисиденти виступали за дотримання прав людини, збереження української мови та культури, критикували радянську систему.

Період “застою” завершився зі смертю Л. Брежнєва в 1982 році. Нетривалі періоди правління Ю. Андропова та К. Черненка (1982-1985) не принесли істотних змін у життя України.

УРСР у роки перебудови (1985-1991)

Новий етап в історії України розпочався з приходом до влади в СРСР Михайла Горбачова в березні 1985 року. Проголошений ним курс на перебудову, гласність і прискорення соціально-економічного розвитку призвів до кардинальних змін у всіх сферах життя суспільства.

Ключові події та процеси цього періоду в Україні:

1. Чорнобильська катастрофа (26 квітня 1986 року) – техногенна катастрофа, яка мала величезний вплив на екологічну ситуацію, здоров’я населення та суспільно-політичні процеси в Україні.

2. Активізація національно-демократичного руху:
– Створення Народного Руху України за перебудову (1989)
– Відродження української греко-католицької церкви та Української автокефальної православної церкви
– Ухвалення Закону про мови в УРСР (1989), який надав українській мові статус державної

3. Економічні реформи:
– Запровадження елементів ринкової економіки
– Легалізація кооперативного руху
– Початок приватизації

4. Політичні зміни:
– Скасування 6-ї статті Конституції СРСР про керівну роль КПРС (1990)
– Проведення перших альтернативних виборів до Верховної Ради УРСР (1990)
– Прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 року)

Кульмінацією цього періоду стало проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, яке було підтверджено на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Ці події ознаменували кінець існування Української РСР та початок нового етапу в історії України як незалежної держави.

Підсумовуючи, період 1945-1991 років був насичений драматичними подіями та складними процесами, які визначили подальший розвиток України. Від повоєнної відбудови через лібералізацію “відлиги”, застій брежнєвської епохи до національного відродження часів перебудови – Україна пройшла складний шлях, який завершився відновленням її державної незалежності.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 17 07 2024. Поданий під Історія. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.