Теорії кислот і основ
Редактор: Михайло МельникТеорії кислот і основ: різноманітність пояснень хімічних властивостей речовин
Кислоти та основи є двома основними типами хімічних сполук, які відіграють вирішальну роль у різноманітних хімічних реакціях. Вони знаходяться в центрі уваги багатьох галузей хімії, включаючи неорганічну, органічну, аналітичну та біохімію. Однак поки що не існує універсальної теорії кислот-основ, яка б адекватно описувала всі їхні властивості, але окремі теорії демонструють свої переваги в певних контекстах. Дві найпоширеніші теорії кислот-основ – теорія Арреніуса та теорія Бронстеда-Лоурі. Давайте розглянемо їх ближче.
Теорія Арреніуса: хімічна дисоціація та утворення іонів
У 1887 році шведський хімік Сванте Арреніус запропонував теорію кислот-основ, яка стала основою сучасного розуміння цих класів сполук. Згідно з теорією Арреніуса, кислота – це сполука, яка при розчиненні у воді дисоціює (розпадається) на іони водню (H+) та аніони (негативно заряджені іони), а основа – це сполука, яка дисоціює на гідроксид-іони (OH-) та катіони (позитивно заряджені іони). Наприклад, соляна кислота (HCl) при розчиненні у воді розпадається на іони водню (H+) та хлорид-іони (Cl-), а гідроксид натрію (NaOH) розпадається на гідроксид-іони (OH-) та натрій-іони (Na+).
Теорія Бронстеда-Лоурі: передача протонів
У 1923 році данський хімік Йоганнес Бронстед та англійський хімік Томас Лоурі запропонували іншу теорію кислот-основ, яка базується на концепції передачі протонів (іонів водню). Згідно з цією теорією, кислота – це сполука, яка може віддавати протон, а основа – це сполука, яка може приймати протон. Наприклад, у реакції між соляною кислотою (HCl) та гідроксидом натрію (NaOH) соляна кислота віддає протон гідроксид-іону, утворюючи воду (H2O) та хлорид-іон (Cl-).
Інші теорії кислот-основ: розширення концепції
Крім теорій Арреніуса та Бронстеда-Лоурі, існує ряд інших теорій кислот-основ, кожна з яких має свої переваги та недоліки. Серед них:
- Теорія Льюїса: запропонована американським хіміком Гільбертом Льюїсом у 1923 році, ця теорія розглядає кислоту як сполуку, яка може приймати електронну пару, а основу – як сполуку, яка може віддавати електронну пару.
- Теорія Гаммета: запропонована американським хіміком Луїсом Гамметом у 1940 році, ця теорія визначає кислотність або основність речовини на основі її здатності впливати на швидкість хімічної реакції.
- Теорія Узановича: запропонована радянським хіміком Юрієм Узановичем у 1963 році, ця теорія розглядає кислоти та основи як сполуки, які мають різні енергії активації для передачі протонів.
Висновок: різноманітність теорій для різних потреб
Не існує єдиної універсальної теорії кислот і основ, яка б адекватно описувала всі їхні властивості. Кожна теорія має свої переваги та недоліки, і вибір конкретної теорії для опису кислотно-основних взаємодій залежить від мети дослідження та конкретного контексту.
Поширені запитання:
- Що таке кислоти та основи?
- Які основні теорії кислот і основ?
- Які переваги та недоліки кожної теорії?
- Коли доцільно застосовувати теорію Арреніуса?
- Коли доцільно застосовувати теорію Бронстеда-Лоурі?
У вас є запитання чи ви хочете поділитися своєю думкою? Тоді запрошуємо написати їх в коментарях!
⚡⚡⚡ Топ-новини дня ⚡⚡⚡
Хто такий Такер Карлсон? Новий законопроект про мобілізацію З травня пенсію підвищать на 1000 гривень