Сокусінбуцу

# вікіпедія, Популярність: важлива

Сокусінбуцу: таємнича практика добровільної муміфікації буддійських ченців

Часом духовне прагнення людей досягає незбагненних меж, приводячи до появи незвичних і навіть жахаючих практик. Однією з них є сокусінбуцу (即身成仏) – добровільна муміфікація буддійських ченців, яка набула найбільшого поширення у провінції Ямагата між XI та XIX століттями. У цій статті ми зануримося в моторошну історію цієї практики, досліджуючи її суть, методи та наслідки.

Зародження та суть практики

Практика сокусінбуцу виникла серед буддійських ченців школи Сінгон, які вірили, що, піддаючи себе процесу муміфікації, вони зможуть досягти нірвани – стану абсолютного духовного пробудження. Вважалося, що шляхом самозречення та суворої дисципліни монах міг перетворити своє тіло на нетлінну реліквію, ставши буддою в матеріальному світі.

Процес муміфікації

Шлях до сокусінбуцу був довгим і виснажливим. Ченці, що прагнули досягнення цього стану, повинні були пройти ряд підготовчих етапів. Вони дотримувалися суворої вегетаріанської дієти, відмовлялися від солі та рідин, що сприяло зневодненню організму. На останньому етапі монах замуровувався у крихітному склепі, де залишався до настання смерті, продовжуючи медитувати і приймати отруйні речовини, зневоднюючи організм та відлякуючи комах і черв'яків.

Знайдені мумії

Сьогодні нам відомо про 24 добре збережені мумії японських ченців, які пройшли процедуру сокусінбуцу. Вони демонструються в японських музеях та привертають велику увагу туристів. Мумії вражають своїм зовнішнім виглядом – вони нагадують висохлі, зморщені фігури, але зберегли людські риси та навіть вирази обличчя.

Останній зареєстрований випадок

Останній зареєстрований випадок сокусінбуцу був у 1903 році. Це було пов'язано з поступовою забороною цієї практики японським урядом, який вважав її занадто жорстокою і негуманною. Сьогодні сокусінбуцу залишається моторошним нагадуванням про те, на що здатна людська рішучість і бажання досягти духовного просвітління.

Сокусінбуцу сьогодні

У наш час практика сокусінбуцу не практикується, але залишає слід в історії та культурі Японії. Мумії ченців, що пройшли цей ритуал, зберігаються в музеях і привертають увагу туристів, а їхні імена та історії передаються з покоління в покоління. Сокусінбуцу є суперечливою і вражаючою практикою, яка викликає змішані почуття у людей по всьому світу.

Висновок

Сокусінбуцу – це незвична і моторошна практика добровільної муміфікації буддійських ченців, яка була поширена в Японії між XI та XIX століттями. Вважалося, що шляхом самозречення та суворої дисципліни монах міг перетворити своє тіло на нетлінну реліквію, ставши буддою в матеріальному світі. Сьогодні про цю практику нагадують добре збережені мумії ченців, що демонструються в японських музеях.

Часті питання:

1. Що таке сокусінбуцу?
2. Якою була мета цієї практики?
3. Який процес муміфікації проходили ченці?
4. Скільки відомо добре збережених мумій ченців, які пройшли сокусінбуцу?
5. Чому практика сокусінбуцу була заборонена?

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 31 01 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.