Шенгенська конвенція

Шенгенська зона

Шенгенська конвенція 1985 року

Шенгенська конвенція, підписана 14 червня 1985 року в селі Шенген на кордоні між Люксембургом, Німеччиною та Францією, організувала поступове відкриття внутрішніх кордонів між державами-членами Європейського Союзу (ЄС) та чотирма країнами, що не входять до ЄС, які стали членами Шенгенської зони.

Поступове скасування внутрішнього прикордонного контролю було проведено у два етапи. Під час першого етапу, який тривав з 1995 по 1999 рік, внутрішній кордонний контроль було скасовано для повітряних і морських подорожей, а також на сухопутних кордонах між деякими державами-членами. 25 березня 1999 року вступила в силу Конвенція про здійснення Шенгенської угоди, яка повністю скасувала внутрішній кордонний контроль між усіма державами-членами, які її ратифікували.

До Шенгенської зони входять усі 27 держав-членів ЄС, а також чотири країни за межами ЄС: Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія. Об'єднане Королівство вийшло зі складу ЄС і Шенгенської зони 31 січня 2020 року. Ірландія, хоча і є членом ЄС, не є членом Шенгенської зони і зберігає свій власний прикордонний контроль.

Директива ЄС 2004/38/EC

Директива 2004/38/EC доповнює Шенгенську конвенцію, забезпечуючи свободу пересування громадян ЄС та членів їхніх сімей у межах Європейського Союзу. Директива встановлює правила щодо транскордонного переміщення, а також права громадян ЄС проживати та працювати в іншій державі-члені.

Критерії членства в Шенгенській зоні

Щоб стати членом Шенгенської зони, країна повинна відповідати наступним критеріям:

• бути демократичною державою з верховенством права
• мати ефективну систему управління кордонами
• співпрацювати з іншими державами-членами Шенгенської зони в правоохоронних та судових справах
• поважати права людини та основні свободи

Мета Шенгенської конвенції

Мета Шенгенської конвенції полягає в тому, щоб:

• полегшити пересування людей і товарів у межах Шенгенської зони
• підвищити безпеку в Шенгенській зоні
• сприяти економічному зростанню та інтеграції в Шенгенській зоні

Значення Шенгенської зони

Шенгенська зона є однією з найбільших зон вільного пересування у світі. Вона полегшує подорожі, торгівлю та економічну інтеграцію в межах Європи. Шенгенська зона також сприяє туризму, підвищує безпеку і зміцнює почуття європейської ідентичності.

Шенгенська конвенція та відповідна Директива ЄС 2004/38/EC створили зону вільного пересування в Європі, що полегшило пересування людей і товарів, підвищило безпеку і зміцнило почуття європейської єдності. Шенгенська зона є важливою частиною Європейського проекту, і її розширення, ймовірно, триватиме і в майбутньому.

Часто задавані запитання

1. За якими критеріями країна стає членом Шенгенської зони?
   Відповідь: Щоб бути допущеним до Шенгенської зони, країна повинна бути демократичною правовою державою з ефективною системою управління кордонами, співпрацювати з іншими державами-членами Шенгенської зони в правоохоронних та судових справах, а також поважати права людини та основні свободи.

2. Які переваги для країни входження до Шенгенської зони?
   Відповідь: Переваги включають полегшення пересування людей і товарів, підвищення безпеки та сприяння економічному зростанню та інтеграції.

3. Чи всі держави-члени ЄС є членами Шенгенської зони?
   Відповідь: Ні, Ірландія не є членом Шенгенської зони, хоча і є членом ЄС.

4. Які країни за межами ЄС є членами Шенгенської зони?
   Відповідь: Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія.

5. Яким чином Шенгенська конвенція впливає на подорожі громадян ЄС?
   Відповідь: Шенгенська конвенція дозволяє громадянам ЄС пересуватися між державами-членами Шенгенської зони без необхідності проходити прикордонний контроль.