Проба Ґмеліна
Що таке проба Ґмеліна?
Проба Ґмеліна — це хімічний тест на виявлення жовчних пігментів у сечі. Її названо на честь німецького хіміка Леопольда Ґмеліна, який запровадив тест у 1826 році.
Як проводити пробу Ґмеліна?
Для проведення проби Ґмеліна необхідно:
- 5 мл сечі
- 5 мл концентрованої азотної кислоти
У пробірку повільно додають сечу до азотної кислоти, дотримуючись порядку шарів: азотна кислота на дні, а сеча зверху.
Інтерпретація результатів
Якщо в сечі присутні жовчні пігменти, між двома шарами рідини утворюються різнокольорові кільця. Ці кільця утворюються через окислення жовчних пігментів до різних хімічних сполук.
- При наявності білірубіну: сині, зелені, фіолетові кільця
Механізм проби Ґмеліна
Проба Ґмеліна є окисно-відновною реакцією, в якій азотна кислота виступає як окислювач. Жовчні пігменти окислюються до різних хімічних сполук, що мають різне забарвлення.
Чутливість і специфічність
Проба Ґмеліна не є надто чутливою. Це означає, що позитивний результат завжди свідчить про наявність жовчних пігментів, але негативний результат не виключає їхньої присутності в невеликих кількостях. Однак, якщо проба Ґмеліна дає позитивний результат, це надійно вказує на наявність значної кількості жовчних пігментів у сечі.
Проба Ґмеліна — простий і недорогий хімічний тест на виявлення жовчних пігментів у сечі. Хоча він не є дуже чутливим, він може бути корисним для діагностики захворювань печінки та жовчовивідних шляхів, що призводять до підвищення рівня жовчних пігментів у сечі.
Запитання, що часто задаються
- Що викликає жовтяницю?
- Які захворювання можуть спричинити збільшення рівня жовчних пігментів у сечі?
- Чи можна використовувати пробу Ґмеліна для діагностики всіх захворювань печінки?
- Які альтернативні методи діагностики жовчних пігментів є доступними?
- Як можна лікувати підвищення рівня жовчних пігментів у сечі?
Опубліковано