Правозастосування
Визначення
Правозастосування — владна діяльність компетентних органів та посадових осіб, що полягає у підготовці та прийнятті індивідуального юридичного рішення у юридичній справі на основі юридичних фактів та конкретних правових норм.
Суб'єкти правозастосування
Суб'єктами правозастосування є:
- Судові органи (суди)
- Адміністративні органи (організації, установи, органи державної влади та місцевого самоврядування)
- Правоохоронні органи (міліція, прокуратура, слідчі органи)
Види правозастосування
Правозастосування поділяється на два основні види:
1. Неправонадавальне правозастосування
Має на меті реалізацію юридичних норм, встановлених державою, без створення нових правових норм. Наприклад:
- Застосування судом кримінального кодексу при призначенні покарання обвинуваченому
- Прийняття рішення адміністративним органом про накладення штрафу за порушення правил дорожнього руху
2. Правонадавальне правозастосування
Має на меті створення нових правових норм або конкретизацію вже існуючих. Наприклад:
- Видача судом ордера на обшук
- Прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення правил благоустрою міста
Стадії правозастосування
Процес правозастосування зазвичай складається з таких стадій:
- Збирання та з'ясування юридичних фактів. Визначення обставин, що мають юридичне значення для справи.
- Вибір та аналіз правових норм. Встановлення відповідності зібраних фактів конкретним правовим нормам.
- Тлумачення правових норм. Розуміння та тлумачення юридичних понять та термінів, що застосовуються у правових нормах.
- Прийняття юридичного рішення. Ухвалення індивідуального акта (наприклад, судового вироку, адміністративного наказу), який реалізує юридичну норму.
Принципи правозастосування
Правозастосування має відбуватися на основі таких принципів:
- Законність. Сувора відповідність встановленим правовим нормам.
- Об'єктивність. Ухвалення рішення на підставі встановлених юридичних фактів, без упередженості чи стороннього впливу.
- Справедливість. Відповідність рішення принципам справедливості та рівності перед законом.
- Недопустимість зворотної дії закону в часі. Юридичні рішення повинні ґрунтуватися на правових нормах, що діяли на момент вчинення правопорушення чи здійснення юридично значущих дій.
Значення правозастосування
Правозастосування має важливе значення для:
- Захисту прав та законних інтересів громадян.
- Реалізації правових норм на практиці.
- Забезпечення стабільності та передбачуваності правовідносин.
- Зміцнення законності та правопорядку в державі.
Правозастосування є важливою складовою правової системи держави, що забезпечує практичну реалізацію правових норм та захист прав громадян. Воно здійснюється компетентними органами та посадовими особами, які керуються принципами законності, об'єктивності, справедливості та недопустимості зворотної дії закону в часі.
Часто задавані питання
- Що таке правозастосування?
- Хто є суб'єктами правозастосування?
- Які основні види правозастосування?
- Які стадії правозастосування?
- На яких принципах ґрунтується правозастосування?
Опубліковано