Мирон Федусевич

Мирон Федусевич: Український літературознавець, музикознавець та славіст

Мирон Федусевич (24 березня 1891 – 2 грудня 1962) був видатним українським літературознавцем, музикознавцем, славістом та україністом. Його внесок у ці сфери був неабияким; зокрема, він був співзасновником організації Пласт, для якої розробив емблему та прапор.

Раннє життя та освіта

Народився Мирон Федусевич у Стрию, що тоді входив до складу Австро-Угорщини. Початкову освіту він здобував у рідному місті, після чого вступив до Львівського університету. Там він вивчав українську філологію та історію. Під час навчання Федусевич брав активну участь у студентському русі: був членом Українського студентського союзу і входив до редакції журналу "Молода Україна".

Літературна діяльність

Після закінчення університету в 1914 році Мирон Федусевич почав викладати українську мову та літературу в різних навчальних закладах Галичини. Водночас він займався також літературною діяльністю: писав статті, есе та літературно-критичні огляди. Серед його найвідоміших публікацій – "Нова українська література" (1917), "Шевченко і Куліш" (1920), "Українська літературна мова" (1926).

Музикознавство

Крім літературознавства, Мирон Федусевич займався також музикознавством. Він був добрим музикантом, грав на кількох інструментах. У своїх музикознавчих працях Федусевич досліджував українську народну музику, історію української музики та творчість українських композиторів. Серед його найвідоміших музикознавчих праць – "Історія української музики" (1922), "Музика в українському театрі" (1928), "Українські колядки і щедрівки" (1930).

Славістика та україністика

Будучи україністом, Мирон Федусевич багато уваги приділяв дослідженню історії та культури українського народу. Його праці з цієї тематики високо цінувалися як в Україні, так і за її межами. Також Федусевич активно займався славістикою – наукою про слов'янські мови та культури. Він вивчав історію слов'янських народів, їхні мови, літератури та мистецтва. Серед його найвідоміших публікацій з цієї тематики – "Слов'янська філологія" (1924), "Українсько-польські літературні взаємини" (1929), "Українсько-російські літературні взаємини" (1931).

Пласт

У 1911 році Мирон Федусевич став одним із засновників Пласту – української молодіжної скаутської організації. Він розробив емблему Пласту, що була зображенням хреста у колі, а також прапор організації. Федусевич займався вихованням української молоді в Пласті, підготовкою інструкторів та розвитком скаутського руху в Україні.

Еміграція

Після приходу до влади в Україні радянської влади Мирон Федусевич був змушений емігрувати за кордон. Спочатку він оселився у Польщі, де викладав українську мову та літературу в університетах Львова та Варшави. У 1945 році Федусевич переїхав до Австралії, де продовжив свою наукову та викладацьку діяльність. Він викладав у Сіднейському університеті, був членом кількох наукових товариств. У 1957 році за його ініціативи в Австралії було засновано Наукове товариство ім. Шевченка.

Смерть та спадщина

Мирон Федусевич помер у Сіднеї 2 грудня 1962 року. Його наукова та громадська діяльність мала значний вплив на розвиток української науки, культури та молодіжного руху. Твори Федусевича і досі високо цінуються вченими та громадськими діячами.

Мирон Федусевич був одним з найвидатніших українських інтелектуалів ХХ століття. Його внесок у літературознавство, музикознавство, славістику та україністику був неоціненним. Також Федусевич був одним із засновників Пласту – української молодіжної скаутської організації. Його наукова та громадська діяльність мала значний вплив на розвиток української науки, культури та молодіжного руху.

Запитання, що часто задаються

1. Коли і де народився Мирон Федусевич?
2. У яких галузях науки працював Мирон Федусевич?
3. Яку роль відіграв Мирон Федусевич у створенні Пласту?
4. Чому Мирон Федусевич був змушений емігрувати з України?
5. Де помер Мирон Федусевич?

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 02 05 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.