Гордон Ньюфелд

# вікіпедія, Популярність: середня

Гордон Ньюфелд: канадський психолог-девелопменталіст і автор книги «Не упускайте своїх дітей»

Хто такий Гордон Ньюфелд?

Гордон Ньюфелд — канадський (Ванкувер) психолог-девелопменталіст, автор книги «Не упускайте своїх дітей» (Hold on to Your Kids: Why Parents Need to Matter More Than Peers), написаної у співавторстві з лікарем Габором Мате. На сьогодні книга перекладена 10 мовами, в тому числі російською та українською мовою.

Підхід Ньюфелда (його концепція розвитку на основі прив’язаності) заснований на теорії прив’язаності Джона Боулбі. Ньюфелд розробив теорію прив’язаності, що містить 6 рівнів прив’язаності, а також поняття поляризації прив’язаності, яке пояснює і сором’язливість, і захисне відчуження.

Його модель прив’язаності універсальна: її можна застосовувати як до дорослих, так і до дітей, як вдома, так і в навчальному закладі.

Теорія прив’язаності Гордона Ньюфелда

Теорія прив’язаності Ньюфелда стверджує, що прив’язаність є ключовим фактором у розвитку дітей і дорослих.

Прив’язаність — це емоційні зв’язки, які ми формуємо з іншими людьми. Вони починаються в дитинстві з наших стосунків з батьками та опікунами, але продовжуються протягом усього нашого життя з нашими друзями, партнерами та іншими близькими людьми.

Ньюфелд вважає, що прив’язаність є необхідною для здорового розвитку. Він стверджує, що діти, які мають надійну прив’язаність до своїх батьків, більш впевнені в собі, мають краще самооцінку і краще справляються з труднощами.

Навпаки, діти, у яких немає надійної прив’язаності, можуть відчувати тривогу, невпевненість і труднощі в спілкуванні з іншими людьми.

6 рівнів прив’язаності Ньюфелда

Ньюфелд описав шість рівнів прив’язаності:

• Надійне прив’язаність: діти з надійною прив’язаністю відчувають себе в безпеці і комфортно зі своїми батьками. Вони знають, що їх батьки завжди будуть там для них, і вони можуть звернутися до них за допомогою та підтримкою.
• Тривожне прив’язаність: діти з тривожною прив’язаністю постійно турбуються про те, що їх батьки залишать їх. Вони можуть бути надмірно залежними від своїх батьків і можуть відчувати труднощі в самостійному прийнятті рішень.
• Уникаюче прив’язаність: діти з уникаючим прив’язаністю уникають близькості зі своїми батьками. Вони можуть здаватися незацікавленими в своїх батьках або навіть відштовхувати їх. Однак насправді вони просто бояться бути зблизькими з іншими людьми.
• Дезорганізоване прив’язаність: діти з дезорганізованим прив’язаністю мають непередбачувані та нестабільні стосунки зі своїми батьками. Їх батьки можуть бути іноді чуйними, а іноді байдужими або навіть жорстокими. Це призводить до того, що діти з дезорганізованим прив’язаністю не знають, чого очікувати від своїх батьків, і вони відчувають себе невпевнено і налякано.
• Поляризоване прив’язаність: поляризоване прив’язаність — це тип прив’язаності, при якому дитина має два протилежних типи прив’язаності до одного і того ж доглядача. Наприклад, дитина може бути надійно прив’язана до своєї матері, але тривожно прив’язана до свого батька.
• Контролююче прив’язаність: контролююче прив’язаність — це тип прив’язаності, при якому дитина намагається контролювати свого доглядача. Наприклад, дитина може намагатися контролювати, куди йде доглядач, або що він робить.

Значення теорії прив’язаності Ньюфелда для розвитку дітей і дорослих

Теорія прив’язаності Ньюфелда має велике значення для розвитку дітей і дорослих.

Для дітей теорія прив’язаності Ньюфелда допомагає зрозуміти, як важливі стосунки з батьками для їх розвитку. Діти, які мають надійну прив’язаність до своїх батьків, мають більше шансів стати здоровими і щасливими дорослими.

Для дорослих теорія прив’язаності Ньюфелда допомагає зрозуміти, як їх стосунки з батьками вплинули на їх розвиток. Доросли

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 31 12 2023. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.