Гіпотонус

Гіпотонус – порушення загального та робочого стану м'язів людини, яке характеризується частковим або повним зниженням їх тонусу. Тонус м'яза – це його природна напруга, необхідна для виконання фізіологічних функцій.

Класифікація гіпотонусу

Гіпотонус класифікується за кількома критеріями:

За ступенем тяжкості:

• Легкий ступінь: Порушення помітні лише за спеціальних тестів.
• Середній ступінь: Рухи порушені, але самостійне переміщення можливе.
• Важкий ступінь: Дитина не може самостійно рухатися, спостерігаються деформації суглобів.

За поширеністю:

• Локальний гіпотонус: Зачіпає окремі м'язи або групи м'язів.
• Генералізований гіпотонус: Поширюється на всі м'язи тіла.

За причиною виникнення:

• Вроджений гіпотонус: Виникає внаслідок порушень розвитку нервової або м'язової системи.
• Набутий гіпотонус: Розвивається в результаті уражень нервової системи, м'язових дистрофій або тривалої іммобілізації.

Причини гіпотонусу

Причини гіпотонусу можуть бути різними:

• Генетичні дефекти: Наприклад, синдром Дауна, синдром Прадера-Віллі.
• Порушення внутрішньоутробного розвитку: Наприклад, гіпоксія, інфекції.
• Травми або пошкодження центральної нервової системи: Черепно-мозкові травми, спинномозкові травми.
• Захворювання нервової системи: Наприклад, поліомієліт, міастенія.
• Порушення метаболізму: Наприклад, гіпотиреоз, гіпоглікемія.
• Тривала іммобілізація: Наприклад, після операцій або при тривалому лежанні.

Симптоми гіпотонусу

Симптоми гіпотонусу можуть варіюватися залежно від ступеня та причини порушення. Найпоширенішими симптомами є:

• Зниження м'язової сили: Дитина слабка, важко тримає голову, не може самостійно сидіти чи стояти.
• Суглобова гіпермобільність: Суглоби дитини надмірно рухливі, легко піддаються вивихам та підвивихам.
• Затримка моторного розвитку: Дитина пізніше починає повзати, ходити та виконувати інші рухові навички.
• Деформації скелета: Наприклад, сколіоз, кіфоз, плоскостопість.
• Аномальна постава: наприклад, сутулість, гіпотонічна хода.

Діагностика гіпотонусу

Діагностика гіпотонусу проводиться на основі фізикального обстеження. Лікар звертає увагу на стан м'язів, їх тонус, рухові навички дитини. Для уточнення діагнозу можуть бути призначені додаткові обстеження:

• Електроміографія: Вимірювання електричної активності м'язів.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): Візуалізація структур нервової системи.
• Генетичне тестування: Виявлення генетичних дефектів.

Лікування гіпотонусу

Лікування гіпотонусу спрямоване на усунення першопричини порушення та поліпшення м'язового тонусу. Заходи лікування можуть включати:

• Медикаментозна терапія: Наприклад, препарати для посилення передачі нервових імпульсів, міорелаксанти.
• Фізіотерапія: Вправи, спрямовані на поліпшення м'язового тонусу.
• Занятия з логопедом: Якщо гіпотонус порушує мовлення.
• Ортопедична корекція: Використання ортопедичних пристроїв (наприклад, шин, ортезів) для корекції деформацій.

Профілактика гіпотонусу

Профілактика гіпотонусу включає:

• Регулярне спостереження вагітних жінок: Для своєчасного виявлення порушень внутрішньоутробного розвитку.
• Своєчасне лікування захворювань нервової системи: Для запобігання розвитку гіпотонусу.
• Профілактика травм: Забезпечення безпечного середовища для дітей.
• Регулярні заняття фізичними вправами: Для зміцнення м'язів та поліпшення тонусу.

Гіпотонус – це порушення тонусу м'язів людини, яке може мати різні причини та вимагає комплексного лікування. Рання діагностика та належний догляд за дитиною з гіпотонусом можуть значно покращити її прогноз та якість життя.

Часті запитання

1. Що спричиняє гіпотонус? Гіпотонус може бути спричинений різними факторами, включаючи генетичні дефекти, порушення внутрішньоутробного розвитку, травми нервової системи та тривалу іммобілізацію.
2. Які симптоми гіпотонусу? Найпоширенішими симптомами гіпотонусу є зниження м'язової сили, суглобова гіпермобільність, затримка моторного розвитку, деформації скелета та аномальна постава.
3. Як діагностується гіпотонус? Діагноз гіпотонусу ставиться на основі фізикального обстеження. Для уточнення діагнозу можуть бути призначені додаткові обстеження, такі як електроміографія, МРТ та генетичне тестування.
4. Як лікується гіпотонус? Лікування гіпотонусу спрямоване на усунення першопричини порушення та покращення м'язового тонусу. Заходи лікування можуть включати медикаментозну терапію, фізіотерапію, заняття з логопедом та ортопедичну корекцію.
5. Чи можна запобігти гіпотонусу? Гіпотонусу, спричиненому генетичними дефектами, запобігти не можна. Однак гіпотонусу, набутому внаслідок інших факторів, можна запобігти шляхом своєчасного лікування захворювань нервової системи, профілактики травм та регулярних занять фізичними вправами.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 18 04 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.