Гілозоїзм

Суть Гілозоїзму

Гілозоїзм (від грецьких слів ὕλη — речовина, матерія і ζωή — життя) — філософська концепція, яка стверджує, що уся матерія у Всесвіті має душу. Тобто, згідно з гілозоїзмом, неживі предмети на кшталт каменів, рослин та навіть космологічних об'єктів, таких як планети та зірки, мають певну форму свідомості чи життєвої сили.

Історія Гілозоїзму

Ідея гілозоїзму існувала ще у найдавніших філософських школах, таких як мілетська школа (6-5 ст. до н. е.). Філософи, як Фалес, Анаксимандр та Анаксимен, вважали, що першоосновою усього сущого є якась жива, одухотворена субстанція, яка називалася архе.

У наступні століття гілозоїстичні погляди розвивалися у різних філософських традиціях, включаючи піфагореїзм, неоплатонізм та стоїцизм. У середньовічній філософії гілозоїзм був пов'язаний з працями Альберта Великого та Томи Аквінського, які розглядали весь світ як єдиний живий організм.

Сучасний Гілозоїзм

У сучасну епоху гілозоїзм пережив відродження завдяки роботам таких філософів, як Альфред Норт Вайтхед, Чарльз Гартсхорн та Девід Чалмерс. Сучасні гілозоїсти часто визначають свідомість не як виключно людське явище, а як фундаментальну властивість матерії.

Докази на користь Гілозоїзму

• Панпсихізм: Панпсихізм, концепція, яка стверджує, що свідомість є фундаментальною властивістю всієї матерії, підтримує гілозоїзм. Панпсихісти вважають, що навіть найпростіші форми матерії мають деяку форму суб'єктивного досвіду.
• Системна теорія: Системна теорія, яка стверджує, що складні системи проявляють властивості, яких немає у їх окремих компонентів, також може підтримувати гілозоїзм. Відповідно до цієї теорії, ціле, як наприклад Всесвіт, може мати свідомість, навіть якщо його окремі компоненти не мають її.
• Квантова механіка: Деякі інтерпретації квантової механіки, такі як інтерпретація Де Бройля-Бома, припускають, що свідомість відіграє певну роль у квантових явищах. Це може служити доказом на користь гілозоїзму, оскільки квантова механіка застосовується до всієї матерії у Всесвіті.

Критика Гілозоїзму

• Проблема демаркації: Критики гілозоїзму стверджують, що важко чітко визначити, що означає мати душу. Якщо всі тіла мають душу, то як ми відрізняємо живу істоту від неживого об'єкта?
• Проблема відчуття: Якщо вся матерія має душу, то як ми пояснюємо нашу вибірковість у сприйнятті? Чому ми відчуваємо лише свідомість живих істот, а не неживих об'єктів?
• Редукціонізм: Матеріалісти та редукціоністи заперечують гілозоїзм, стверджуючи, що свідомість є лише епіфеноменом фізичних процесів. Вони стверджують, що немає необхідності приписувати свідомість неживим предметам.

Гілозоїзм залишається суперечливою, але інтригуючою філософською концепцією, яка стверджує, що вся матерія у Всесвіті має душу. На користь гілозоїзму існують різні аргументи, включаючи панпсихізм, системну теорію та деякі інтерпретації квантової механіки. Однак критики гілозоїзму ставлять під сумнів його визначення, проблему відчуття та сумісність із редукціоністським світоглядом. Незважаючи на ці критики, гілозоїзм продовжує зачаровувати філософів та вчених, які прагнуть зрозуміти природу свідомості та всесвіту.

Часті запитання

1. Що означає гілозоїзм?
2. Хто був першим відомим гілозоїстом?
3. Які сучасні філософи підтримують гілозоїзм?
4. Які є докази на користь гілозоїзму?
5. Які є основні критики гілозоїзму?

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 27 04 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.