Генеральний статут про організацію і адміністрацію Підкарпатської Русі

Історичний контекст

Генеральний статут про організацію і адміністрацію Підкарпатської Русі – тимчасові положення, що визначали статус Закарпатської України в складі Чехословаччини після Першої світової війни. Він був розроблений у жовтні 1919 року міністром внутрішніх справ Чехословаччини Антоніном Швеглою та адміністратором Підкарпатської Русі Яном Брейхою.

Положення статуту

Статут включав такі основні положення:

• Закарпатська Україна визнавалася автономною провінцією в складі Чехословаччини з власним законодавчим органом – руським Сеймом.
• Створювався Уряд Підкарпатської Русі, який очолював губернатор, призначений президентом Чехословаччини.
• Закарпатська Україна отримувала власну судову систему, фінансову та адміністративну автономію.
• Використання української мови гарантувалося в освіті, уряді та судочинстві.
• Передбачалося, що Закарпатська Україна матиме право на культурне та економічне самовизначення.

Міжнародна основа

Генеральний статут був заснований на умовах Паризької мирної конференції (1919-1920) та Сен-Жерменського мирного договору (1919). Ці договори визнавали право закарпатських українців на самовизначення та встановлювали Чехословаччину як їхнього правонаступника.

Значення статуту

Генеральний статут став важливим кроком у визнанні автономії Закарпатської України. Він забезпечив українцям регіону певний рівень самоврядування, культурної та економічної незалежності. Однак автономія була обмеженою, і статут не передбачав повного суверенітету для Закарпатської України.

Закарпатська Україна та Чехословаччина

Після прийняття Генерального статуту Закарпатська Україна стала складовою частиною Чехословаччини. Уряд Закарпатської України певний час функціонував автономно, але його повноваження були обмежені. У 1938 році Закарпатська Україна була приєднана до Угорщини за результатами Першого Віденського арбітражу.

Сучасна актуальність

Положення Генерального статуту залишаються актуальними для розуміння історичних та політичних аспектів Закарпаття. Статут проливає світло на складні відносини між Закарпатською Україною та Чехословаччиною в міжвоєнний період та підкреслює прагнення українців регіону до самовизначення.

Генеральний статут про організацію і адміністрацію Підкарпатської Русі був ключовим документом, що визначив статус Закарпатської України в складі Чехословаччини після Першої світової війни. Він надав українцям регіону обмежену автономію, але не передбачав повної незалежності. Статут залишається важливим історичним документом, що висвітлює складні відносини між Закарпатською Україною, Чехословаччиною та іншими державами в той період.

Часто задавані питання

1. Коли був прийнятий Генеральний статут про організацію і адміністрацію Підкарпатської Русі?

   • Жовтень 1919 року

2. Хто був автором статуту?

   • Міністр внутрішніх справ Чехословаччини Антонін Швегла та адміністратор Підкарпатської Русі Ян Брейха

3. Які основні положення містив статут?

   • Автономна провінція зі своїм законодавчим органом, урядом, судовою системою, фінансовою та адміністративною автономією.

4. Які міжнародні договори були основою для статуту?

   • Паризька мирна конференція (1919-1920) та Сен-Жерменський мирний договір (1919).

5. Яке значення мав статут для Закарпатської України?

   • Він забезпечив обмежену автономію, культурну та економічну незалежність, але не передбачав повного суверенітету.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 21 05 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.