Дорогами добра: історія волонтера, що доставляє допомогу туди, де її найбільше потрібно

Понад дві тисячі кілометрів у дорозі. Волонтер з Віньковеччини Олександр Марценюк, який попри втому й небезпеку, намотує тисячі кілометрів на авто, відправляючи на фронт «гуманітарку», спорядження та техніку. Кожного дня опрацьовує близько тисячі звернень, домовляється про закордонні поставки та завантажує автомобілі, що везуть їжу, ліки, спальні мішки, квадрокоптери, дрони, прибори нічного бачення і тепловізори у місця, де тривають активні бойові дії. Про це та про громадську організацію «Ініціатива добра» читайте у інтерв’ю Вероніки Рудої.

фото: Олександр Марценюк 

 Коли ви вирішили, що хочете стати волонтером?

З початком повномасштабного вторгнення я захищав нашу державу на фронті, рік перебував у 24-тій окремій механізованій бригаді. Далі звільнили через сімейні обставини і вирішив допомагати нашій країні, будучи волонтером. Я привозив машини з Швеції та гуманітарку, за наставництвом та допомогою нашого колишнього військкомату Олександра Мельника я розпочав цей шлях. Я займаюсь волонтерською діяльністю від Хмельницької громадської організації «Ініціатива добра». Вже понад два роки ми співпрацюємо із Швейцарським волонтерським фондом та його засновником Örjan Lundström.

Розкажіть про своє волонтерство та гуманітарну допомогу?

Я об’єднався з укрїнськими і швецькіми організаціями, і  робота була зосереджена головним чином на доставці продуктів харчування, медичних товарів, машин, електростанції, тепловізорів, дронів, приладів для нічного бачення,  та багато інших споряджень – це все для військових на фронті. Також крісла колісні, катетери, підгузники для допомоги госпіталізованим військовим зараз їх передаємо у Хмельницький. Закуповуємо машини і ремонтуємо їх з цим нам допомагає Іван Сікорський зі своїми  синами, завдяки якому машини  перетворюються хорошим спорядженням для захисників. Їздимо у різні напрямки: Краматорськ, Ізюм, Донецьк, Харків, Дружківка, Ліман. 

З якими труднощами та перешкодами ви зіткнулися під час волонтерства, як ви їх подолали?

Потреби фронту у допомозі не зменшились тому є і були труднощі завжди. Зараз найбільше проблема в фінансах, тому докладаємо і своїх коштів, а все решта на божій волі. Ось недавно поверталися з Лімана та потрапили під обстріл, але дякуючи богу все добре.

фото: Олександр Марценюк 

Яку професію ви очолювали до  війни ?

До початку повномасштабного вторгнення звичайно працював не за професією їздив за кордон. Спочатку працював у Португалії згодом у Швеції. Тому і маю знайомих в Швеції, які допомагають нашим хлопцям сьогодні. Два рази на місяць я прямую до Швеції аби забрати гуманітарну допомогу. Справді дуже вдячний їм, адже вони надають потужну допомогу. Безкоштовно віддають машини, а нашим хлопцям зараз вони дуже потрібні. Звичайно їхня допомога полягає не лише в забезпеченні машин, допомагають різними засобами.

 Розкажіть чи співпрацюєте ви з іншими волонтерами ?

Звичайно, от” Ініціатива Добра” я з ними співпрацюю. В найближчий час буде виїжджати три машини, саме від цієї волонтерської організації.

Звісно, з нетерпінням зустрічаю можливості співпраці з іншими волонтерами! Багато допомагають села нашої Віньковеччини. Школи плитуть сітки, також шиють одяг для наших снайперів. Я завжди готовий допомогти та спільно працювати для досягнення наших цілей. Якщо вам потрібна допомога, будь ласка, не соромтеся звертатися до мене. 

Чи страшно вам перебувати в місцях де проходять бойові дії ?

Так, існує певний ризик та страх, пов’язаний з перебуванням у місцях, де відбуваються бойові дії. Однак багато волонтерів, також як і я, готові ризикувати своїм життям, щоб надати допомогу та підтримку тим, хто цього потребує. Ми робимо це з великою відданістю та вірою у позитивні зміни, які можемо принести в життя людей, попри всі виклики та небезпеки. І, звісно, ми дбаємо про свою безпеку та робимо все можливе, щоб мінімізувати ризики.

фото: Олександр Марценюк 

Ви були готові  до повномасштабного вторгнення ?

Безумовно, бути готовим до війни – це завдання, яке важко передбачити. Враження від того, як реагувати на конфлікт, є дуже індивідуальними. У моєму випадку, я пішов захищати нашу країну. З 11 квітня був у Віньковецькій роті охорони згодом відправили у Львів м. Яворів у 24 механізовану бригаду, помі звільнився і вирушив у Куп’янськ і розпочалась моя волонтерська діяльність. Але, звісно, війна – це щось, що неможливо звикнути. Важливо залишатися міцним і визначеним у наданні допомоги тим, хто її потребує, навіть у найскладніших обставинах.

Як ви розумієте коли і кому потрібно надати гуманітарну допомогу ?

Розуміння, коли і кому потрібно надати гуманітарну допомогу, базується на кількох ключових факторах. Перш за все, це багато вже є знайомих,які переходять в інші бригади і таким чином про нас знають все більше військових. Завжди обміняємось контактами. З перших днів нам допомагав знову ж таки Олександр Мельник, він направляв нас і говорив куди прямувати і що потрібно. Також важливо враховувати доступність та можливості надання допомоги. У кінцевому рахунку, головною метою гуманітарної допомоги є полегшення наших бійців.

Автор: Вероніка Руда 

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 14 05 2024. Поданий під Війна з Росією. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.