Бермондт-Авалов Павло Рафаїлович
Біографія
Павло Рафаїлович Бермондт-Авалов народився 4 (16) березня 1877 року в Тифлісі (нині Тбілісі). Походив з дворянської сім'ї, що мала німецьке походження.
У 1897 році закінчив Миколаївське кавалерійське училище та служив у лейб-гвардії Гусарському полку. З 1904 по 1905 рік брав участь у російсько-японській війні. У 1908 році закінчив Миколаївську академію Генерального штабу.
Військова кар'єра
З початком Першої світової війни Бермондт-Авалов командував 9-м драгунським полком. За відмінності в боях був нагороджений орденами Святого Георгія 2-го та 4-го ступенів. У 1915 році отримав звання полковника.
Після Лютневої революції був обраний членом Всеросійських установчих зборів від кадетської партії. Влітку 1917 року став начальником штабу 1-го Кавказького армійського корпусу, який перейшов на бік більшовиків.
Громадянська війна
У Громадянській війні Бермондт-Авалов виступив на боці білих. З липня 1918 року служив у Західній добровільному армії, командував кавалерійською бригадою. У жовтні 1918 року отримав звання генерал-майора.
Пронімецька орієнтація
На відміну від більшості керівників Білої армії, які орієнтувалися на союз з Антантою, Бермондт-Авалов шукав підтримки Німеччини. Він вважав, що німецькі сили допоможуть відновити єдину і неподільну Росію.
Корпус Бермондта-Авалова
У вересні 1919 року Бермондт-Авалов сформував самостійний корпус, який був укомплектований здебільшого балтійськими німцями. Корпус розгортався в Латвії під прикриттям німецьких військ.
Вторгнення до Латвії
У жовтні 1919 року Бермондт-Авалов вторгся до Латвії. Його метою було захоплення Риги і відновлення влади над усією країною. Війська Бермондта-Авалова зайняли Двінськ (нині Даугавпілс) і підійшли до Риги.
Поразка
Наступ Бермондта-Авалова був зупинений військами латвійської армії та союзних їм частин Антанти. 11 листопада 1919 року був підписаний Ризький мирний договір, який визнав незалежність Латвії. Корпус Бермондта-Авалова був розгромлений, а сам він змушений був відступити до Німеччини.
Еміграція
В еміграції Бермондт-Авалов проживав у Німеччині, а потім переїхав до Франції. У 1934 році він видав книгу "Наступ на Ригу". Помер Бермондт-Авалов 27 грудня 1974 року в Нью-Йорку, США.
Оцінка діяльності
Ставлення до Бермондта-Авалова в емігрантській історіографії в основному негативне. Його звинувачують у провалі походу Юденича на Петроград, а також в авантюризмі і самозванстві.
Тим не менш, існує і альтернативна точка зору, згідно з якою дії Бермондта-Авалова могли призвести до перемоги Білої справи, якщо б лідери Білої армії виявилися більш далекоглядними і погодилися з пропозиціями Бермондта-Авалова спертися у війні з більшовизмом на німецькі військово-політичні кола.
Павло Рафаїлович Бермондт-Авалов – неоднозначна фігура в історії Громадянської війни в росії. Його пронімецька орієнтація і прагнення відновити єдину і неподільну Росію привели до конфлікту з іншими лідерами Білої армії, що, в кінцевому рахунку, призвело до його поразки.
Питання, що часто задаються
- Хто такий Павло Рафаїлович Бермондт-Авалов?
- У чому полягала пронімецька орієнтація Бермондта-Авалова?
- Коли і як був розгромлений корпус Бермондта-Авалова?
- Які існують оцінки діяльності Бермондта-Авалова?
- Де і коли помер Бермондт-Авалов?
Опубліковано