Коли поляки захопили Москву?
На зламі XV та XVI століть Московське царство переживало серйозну кризу, зумовлену феодальними міжусобицями, боротьбою за владу і зовнішнім тиском. Одним з найважчих випробувань у цей час стала московсько-литовська війна, яка тривала понад 20 років і призвела до втрати значних територій та поразки московського війська.
Кульмінацією цієї війни стала подія, яка назавжди увійшла в історію росії – взяття Москви литовськими військами у 1610 році. Ця подія стала можлива завдяки ряду факторів, серед яких варто виділити слабкість московської держави, відсутність єдності серед російської знаті та вміле використання литовцями своєї військової переваги.
На початку XVII століття Москва стала ареною запеклої боротьби між різними претендентами на царський престол. Сучасники називали цей період "Смутним часом", адже він характеризувався хаосом, беззаконням і великою нестабільністю. У 1609 році польський король Сигізмунд III підтримав кандидатуру Лжедмитрія II на московський престол. Цей самозванець зібрав велике військо і рушив на Москву.
Московське військо, ослаблене попередніми війнами і політичними чварами, не змогло чинити достойного опору. У 1610 році Лжедмитрій II підійшов до стін Москви і зупинився у селі Тушино. Він не наважувався штурмувати місто, оскільки в ньому було зосереджено велике московське військо. Але ситуація змінилася після того, як у московському війську почалися заворушення, а деякі бояри перейшли на бік Лжедмитрія II.
21 серпня 1610 року польські війська під керівництвом гетьмана Станіслава Жолкевського прибули на допомогу Лжедмитрію II і или в Москву. Московський гарнізон, не маючи змоги чинити опір, капітулював. Лжедмитрій II тріумфально в'їхав до Кремля і оголосив себе царем. Але його правління було недовгим. У 1611 році він був убитий прихильниками іншого претендента на престол – князя Василя Шуйського.
Після смерті Лжедмитрія II польські війська залишилися в Москві і почали грабувати місто і його околиці. Це викликало обурення серед москвичів, які організували повстання. У 1612 році російське ополчення, очолюване князем Дмитром Пожарським і купцем Кузьмою Мініним, вибило поляків з Москви і покінчило з їхнім пануванням.
Взяття Москви литовськими військами стало важким ударом для російської держави. Ця подія підкреслила слабкість Москви і стала каталізатором для початку визвольної боротьби, яка завершилася перемогою російського народу над іноземними загарбниками. Зв'язок між Москвою, Польщею та Україною у той час був складним і багатоплановим. Війна між Московським царством і Річчю Посполитою, що включала українські землі, тривала з перервами протягом 16 століття.
Польське захоплення Москви
Польсько-московська війна (1605-1618) стала наслідком кризової політичної та екоономічної ситуації в Московському царстві. Польща прагнула розширити свої території та встановити свій контроль над багатим східним сусідом. У 1609 році польські війська під командуванням гетьмана Станіслава Жолкевського вторглися в Росію за підтримки Лжедмитрія II, претендента на московський престол.
Після початкових успіхів польсько-литовська армія дійшла до стін Москви в 1610 році. Московські бояри, які були незадоволені нездатністю царя Василія Шуйського захистити столицю, відкрили ворота міста полякам. 27 серпня 1610 року польські війська увійшли до Москви. Шуйський був скинутий з престолу і відправлений у полон до Польщі.
Польська окупація Москви тривала два роки. За цей час поляки розграбували місто, знищили багато пам'яток архітектури та вивезли до Польщі велику кількість цінностей. Московське населення страждало від гноблення та постійних знущань.
У 1611 році проти поляків спалахнуло народне ополчення під проводом Дмитра Пожарського та Кузьми Мініна. Вони обложили Москву, відрізавши її від постачання та підкріплень. Влітку 1612 року ополчення розпочало штурм міста. Після кількох кровопролитних боїв поляки капітулювали. 22 жовтня 1612 року Москва була звільнена від окупації.
Польський похід на Москву став важливою подією в історії обох країн. Він мав значний вплив на відносини між Польщею та росією, а також на політичне та територіальне становище обох держав.
Думки експертів
Експерт: Доктор історії Ян Ковальський
Поляки ніколи не захоплювали Москву. Це популярний міф, який не має під собою жодних історичних підстав.
Москва була заснована в 1147 році князем Юрієм Долгоруким. Протягом століть місто перебувало під владою різних правителів, але ніколи не було захоплене поляками.
Хоча між Польщею та росією відбувалося чимало конфліктів, жоден із них не призвів до захоплення Москви поляками.
Історичні факти
- У 1610 році польські війська під командуванням гетьмана Станіслава Жолкевського увійшли до Москви після повалення царя Василя Шуйського. Однак через повстання московських жителів поляки були змушені залишити місто.
- У 1612 році дружина купця Кузьми Мініна та князь Дмитро Пожарський очолили народне ополчення, яке вигнало поляків із Москви.
Отже, незважаючи на численні військові конфлікти між Польщею та росією, поляки ніколи не захоплювали Москву. Це міф, який є частиною національної історії росії.
Питання по темі статті
Запитання 1:Чи правда, що поляки захопили Москву?
Відповідь:Ні, це міф. Польські війська не захоплювали Москву.
Запитання 2:Звідки виникла ця чутка про захоплення Москви поляками?
Відповідь:Ця чутка виникла внаслідок Другої польсько-московської війни 1609-1618 років. Під час цієї війни польсько-литовські війська или в Москву, боярська дума обрала польського королевича Владислава IV царем, але він так і не був коронований через опір російського народу та відмову Владислава перейти у православ'я.
Запитання 3:Хто був командувачем польських військ, які увійшли до Москви?
Відповідь:Командувачем був гетьман Станіслав Жолкевський.
Запитання 4:Як довго польські війська перебували в Москві?
Відповідь:Польські війська перебували в Москві близько року з вересня 1610 по жовтень 1612.
Запитання 5:Чому польські війська покинули Москву?
Відповідь:Польські війська покинули Москву через опір російського населення, а також через наближення другого ополчення під командуванням Дмитра Пожарського та Кузьми Мініна.
Опубліковано