Тестові завдання по конференції “Сучасні алгоритми ведення хірургічних пацієнтів з позиції доказової медицини”
Який клас компресії застосовувати при виразковій формі ХВН?
Не використовувати
III клас
IV клас
Спеціальний клас
II клас
При виразковій формі хронічного венозного недостатнього виразка (ХВН) рекомендується застосовувати компресію IV класу. Компресійний клас визначається в залежності від тиску, який викликається компресійним засобом на поверхню шкіри.
Яка найбільш ефективна методика лікування пацієнтів із раком та установленим ВТЕ для попередження рецидиву по оновленим рекомендаціям 2023 року?
НМГ
НФГ
Фондапарінукс
Рівароксабан чи апіксабан
Всі перераховані
Наразі рекомендовані превентивні заходи для пацієнтів з раком та ризиком розвитку ВТЕ включають:
- Профілактика фізичного неконтактного захисту (наприклад, вправи для ніг, піднімання ніг, розтяжки).
- Антикоагулянтна профілактика, така як низькомолекулярний гепарин (наприклад, еноксапарин) або варфарин, може бути розглянута у певних груп пацієнтів з високим ризиком розвитку ВТЕ.
Який больовий синдром є показанням до проведення трансфорамінальної епідуральної стероїдної ін’єкції?
Аксіальний біль у попереку
Корінцевий (радикулярний) біль
Міофасціальний больовий синдром
Дискогенний біль
Біль у крижово-клубовому суглобі
Показанням для проведення трансфорамінальної епідуральної стероїдної ін’єкції є корінцевий (радикулярний) біль.
Корінцевий біль виникає внаслідок стиснення або запалення нервових коренів у спинному мозку, яке може бути спричинене наприклад грижою міжхребцевого диска. Трансфорамінальна епідуральна стероїдна ін’єкція дозволяє введення стероїдного препарату безпосередньо в околину стисненого нервового кореня, що може зменшити запалення та знеболювальний ефект.
Інші типи болевих синдромів, такі як аксіальний біль у попереку, міофасціальний больовий синдром, дискогенний біль або біль у крижово-клубовому суглобі, можуть мати інші методи лікування та показання до ін’єкцій.
Як правильно призначати препарат Рівароксабан дорослому при діогностованому гострому венозному тромбоемболізмі, асоційованому з раком?
15 мг двічі на добу двічі на добу протягом 21 дня з переходом на 20 мг до кінця лікування онкології
2,5 мг двічі на добу протягом 1 місяця
10 мг двічі на добу протягом 1 місяця
15 мг двічі на добу протягом 1 місяця
15 мг двічі на добу протягом 21 дня
При призначенні препарату Рівароксабан дорослому пацієнту з діагностованим гострим венозним тромбоемболізмом, асоційованим з раком, оптимальна доза та тривалість лікування можуть залежати від конкретної клінічної ситуації та враховувати індивідуальні особливості пацієнта. Тому, як мовиться, “один розмір не підходить всім”.
Загальні рекомендації щодо дозування Рівароксабану при гострому венозному тромбоемболізмі асоційованому з раком можуть включати:
- 15 мг двічі на добу протягом 21 дня, а потім перехід до довготривалого профілактичного прийому 20 мг один раз на добу аж до закінчення лікування онкології.
Відмінні особливості постімобілізаційного остеопорозу:
Втрата як трабекулярної, так і кортикальної кістки
Більша втрата нижче рівня травми
Переважно локальний характер ураження
Усі відповіді вірні
Усі відповіді не вірні
Особливості постімобілізаційного остеопорозу включають:
- Більша втрата нижче рівня травми: Остеопороз після періоду неподвижності часто виявляється більш вираженим у нижній частині тіла, оскільки місцеве навантаження на кістку зменшується.
- Втрата як трабекулярної, так і кортикальної кістки: Під час періоду неподвижності трабекулярна (ситоподібна) та кортикальна (зовнішній шар кістки) кісткова тканина можуть втрачатися.
- Локальний характер ураження: Постімобілізаційний остеопороз зазвичай має локальний характер, впливаючи на конкретні області тіла, які були піддані неподвижності або навантаженню.
Таким чином, правильна відповідь – “Усі відповіді вірні”. Втрата як трабекулярної, так і кортикальної кістки, більша втрата нижче рівня травми і локальний характер ураження – всі ці особливості можуть бути притаманні постімобілізаційному остеопорозу.
Як впливає Езомепразол на ракові клітини шлунку?
Інгібує міграцію та інвазію атипових залозистих клітин (AGS) шлунку
Пригнічує проліферацію та метастазування AGS
“Індукує апоптоз клітин AGS шляхом зупинки клітинного циклу в фазах
S і G2/M”
Значно підвищує хіміочутливість AGS
Все перераховане
Езомепразол є препаратом з групи протонних насосів (PPI), який використовується для лікування хронічного гастриту, виразкової хвороби та гастроезофагеального рефлюксу. Цей препарат не має прямого антиракового ефекту і не призначається для лікування раку шлунку.
Щоб зрозуміти, як езомепразол може впливати на ракові клітини шлунку, необхідно проводити спеціальні дослідження. На сьогоднішній день, наскільки мені відомо, немає достатньо наукових доказів, що езомепразол сам по собі має прямий антираковий ефект на ракові клітини шлунку.
Однак, є дослідження, які показують, що PPI, до яких належить езомепразол, можуть впливати на деякі молекулярні шляхи, які можуть бути пов’язані з раком. Наприклад, деякі дослідження показали, що PPI можуть впливати на метастазування або інвазію ракових клітин. Проте, їх конкретні механізми дії і зв’язок з конкретними типами раку шлунку ще потребують додаткових досліджень для більш точного встановлення.
Отже, хоча езомепразол може мати деякий вплив на ракові клітини шлунку через свої ефекти на молекулярні шляхи, що пов’язані з раком, точний механізм і його клінічне значення ще потребують подальших досліджень.
Фактори ризику порушень мікроциркуляції гомілок та стоп:
Вік, спадкова схильність
Супутні захворювання
Порушення роботи стоп
Спортивні навантаження з обтяженнями
Все перераховане вірно
Всі перераховані фактори можуть впливати на порушення мікроциркуляції гомілок та стоп. Ось детальніше про кожен з них:
1. Вік: Зі зростанням віку ризик порушень мікроциркуляції збільшується. Старіння організму може призводити до змін в кровообігу та функціонуванні капілярів.
2. Спадкова схильність: Існує генетична передатність у схильності до порушень мікроциркуляції. Якщо у вас є спадкова схильність до цих проблем, то ризик може бути вищим.
3. Супутні захворювання: Деякі захворювання, такі як цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, атеросклероз, хронічна венозна недостатність та інші, можуть сприяти порушенням мікроциркуляції.
4. Порушення роботи стоп: Проблеми зі стопою, такі як плоскостопість, вивихи, артрит, травми і інші становлять ризик для мікроциркуляції в цій області.
5. Спортивні навантаження з обтяженнями: Інтенсивні тренування або спортивні навантаження, особливо з повторюваними ударними навантаженнями на гомілки та стопи, можуть впливати на мікроциркуляцію та сприяти її порушенням.
Отже, всі ці фактори, окрім “порушення роботи стоп”, можуть впливати на мікроциркуляцію гомілок та стоп.
Які дерматози часто локалізуються на нижніх кінцівках?
Контактний дерматит
Екзема
Застійний дерматит
Гіпертрофічний червоний плоский лишай
Все перераховане вірно
Всі перераховані дерматози можуть локалізуватися на нижніх кінцівках. Ось короткий опис кожного з них:
1. Контактний дерматит: Це запалення шкіри, яке виникає внаслідок контакту з речовинами, що спричиняють алергічну реакцію або подразнення. Контактний дерматит може розвиватися на шкірі нижніх кінцівок, особливо якщо шкіра зазнає безпосереднього контакту з алергенами або подразниками, наприклад, у разі використання певних косметичних засобів або одягу.
2. Екзема: Це хронічне запалення шкіри, яке супроводжується свербінням, сухістю, почервонінням та висипаннями. Екзема може впливати на будь-яку частину тіла, включаючи нижні кінцівки.
3. Застійний дерматит (статин): Це запалення шкіри, яке зазвичай розвивається у венозних ділянках нижніх кінцівок. Застійний дерматит виникає внаслідок порушень кровообігу та стазу крові у венах, що може бути пов’язане з варикозними венами або хронічною венозною недостатністю.
4. Гіпертрофічний червоний плоский лишай: Це хронічне запалення шкіри, яке характеризується появою червоних плям або бляшок з високим рельєфом. Локалізація на нижніх кінцівках може бути спостерігається в деяких випадках.
Отже, всі перераховані дерматози можуть впливати на нижні кінцівки, але важливо зазначити, що інші дерматологічні захворювання також можуть бути причиною висипань або інших проявів на цій області тіла.
Що є «золотим стандартом» діагностики ЗЗК (IBD):
Всі варіанти вірні
Радіологічні дослідження
«Золотого стандарту» не існує
Патогістологічне дослідження
Ендоскопія
«Золотого стандарту» не існує IBD не існує. Сучасна тактика включає патогістологічне дослідження тканин та ендоскопію.
Патогістологічне дослідження полягає у взятті біопсії (невеликого зразка тканини) з порожнини кишечнику під час ендоскопії або хірургічного втручання. Цей зразок тканини досліджується патологоанатомом, який оцінює наявність запального процесу, характер його змін, наявність пухлинних клітин або інших ознак захворювання.
Ендоскопія включає введення гнучкого трубки з камерою (ендоскопу) через рот або задній прохід для візуалізації внутрішньої поверхні кишечника. Це дозволяє оглянути стінки кишечника, виявити ознаки запалення, язв або інших патологічних змін.
Радіологічні дослідження, такі як рентген або комп’ютерна томографія, можуть доповнювати діагностику IBD, але вони не є єдиним “золотим стандартом” і не завжди дозволяють точно встановити діагноз.
Отже, для надійної діагностики захворювань запальної кишки (IBD), стандартом є поєднання патогістологічного дослідження тканин і ендоскопії.
Мальнутриція після оперативних втручань на підшлунковій залозі часто зумовлена:
Зниженням кислотності шлункового соку
Зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози
Дефіцитом водорозчинних вітамінів
Жодним з перерахованого
Гіперпродукцією панкреатичної амілази
Мальнутриція після оперативних втручань на підшлунковій залозі часто зумовлена зовнішньосекреторною недостатністю підшлункової залози. При цій недостатності зменшується вироблення і виділення ензимів шлунково-кишкового тракту, таких як ліпаза, амілаза та протеази, необхідних для належного травлення та засвоєння жирів, вуглеводів та білків.
Це може призводити до погіршення харчування та недостатнього засвоєння поживних речовин, що сприяє розвитку мальнутриції. Зниження кислотності шлункового соку, дефіцит водорозчинних вітамінів або гіперпродукція панкреатичної амілази також можуть впливати на процес харчування та післяопераційну мальнутрицію, але вони не є основною причиною у цьому контексті.
Опубліковано