Необіхевіоризм

Визначення

Необіхевіоризм – це напрямок психології, який виник у 30-х роках XX століття як реакція на нездатність класичного біхевіоризму повноцінно пояснити складну поведінку тварин та людей.

Історія

Необіхевіоризм з'явився як результат розчарування багатьох психологів обмеженістю класичного біхевіоризму. Класичний біхевіоризм зосереджувався лише на зовнішньо спостережуваній поведінці, ігноруючи внутрішні процеси та психічні стани. Необіхевіористи стверджували, що для розуміння поведінки необхідно враховувати також внутрішні змінні.

Ключові фігури

Трьома основними фігурами необіхевіоризму були Кларк Л. Халл, Беррес Ф. Скіннер та Едвард Ч. Толмен.

• Кларк Л. Халл: Розробив теорію драйв-редукції, яка стверджувала, що поведінка мотивується внутрішніми потребами або драйвами, такими як голод, спрага або біль.

• Беррес Ф. Скіннер: Засновник оперантного кондиціонування, яке зосереджується на зв'язку між поведінкою та її наслідками.

• Едвард Ч. Толмен: Пропонував концепцію когнітивних карт, яка стверджувала, що тварини та люди створюють уявні карти свого оточення, щоб орієнтуватися.

Основні принципи

Необіхевіоризм базується на наступних основних принципах:

• Поведінка є функцією стимулів та реакцій, а також внутрішніх процесів. Необіхевіористи визнавали важливість як зовнішніх, так і внутрішніх факторів у визначенні поведінки.
• Поведінка може бути навчена та змінена. Необіхевіористи розробили різноманітні методи для навчання та зміни поведінки, зокрема оперантне кондиціонування.
• Розум можна вивчати науково. Необіхевіористи вважали, що психічні процеси, такі як думки та почуття, можна вивчати об'єктивно за допомогою наукових методів.

Відмінності від класичного біхевіоризму

Необіхевіоризм відрізняється від класичного біхевіоризму у наступних ключових аспектах:

• Необіхевіоризм визнає важливість внутрішніх змінних, таких як пізнання та мотивація.
• Необіхевіоризм розширює фокус зі стимул-реакційних зв'язків на більш складні поведінкові патерни.
• Необіхевіоризм використовує різноманітні методи для навчання і зміни поведінки, включаючи когнітивні методи.

Вплив і спадщина

Необіхевіоризм мав значний вплив на розвиток психології. Він заклав основу для когнітивної психології, яка зосереджується на розумових процесах, а також для біологічної психології, яка вивчає біологічні основи поведінки. Необіхевіоризм також використовується в різних областях застосування, таких як тваринництво, освіта та клінічна психологія.

Хоча необіхевіоризм більше не є провідним напрямком психології, його принципи продовжують відігравати важливу роль у розумінні та модифікації поведінки.

Часті запитання

1. Що відрізняє необіхевіоризм від класичного біхевіоризму? Необіхевіоризм визнає важливість внутрішніх змінних, розширює фокус на більш складні поведінкові патерни та використовує різноманітні методи для навчання і зміни поведінки.
2. Які ключові фігури необіхевіоризму? Кларк Л. Халл, Беррес Ф. Скіннер та Едвард Ч. Толмен.
3. Які основні принципи необіхевіоризму? Поведінка є функцією стимулів, реакцій та внутрішніх процесів; поведінка може бути навчена та змінена; розум можна вивчати науково.
4. Який вплив необіхевіоризму на психологію? Заклав основу для когнітивної та біологічної психології, а також використовується в різних практичних застосуваннях.
5. Чому необіхевіоризм перестав бути провідним напрямком психології? Через обмеження в поясненні більш складних аспектів поведінки та зростаючий інтерес до когнітивних процесів.

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 05 05 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.