Компартійно-радянська влада

Зародження та розвиток

Компартійно-радянська влада – державний устрій, що сформувався в Радянському Союзі після Жовтневої революції 1917 року та проіснував до конституційної реформи 1988 року. Її теоретичну основу заклав Володимир Ленін, який заклав принцип "диктатури пролетаріату".

Основною ідеологією компартійно-радянської влади був марксизм, який декларував втілення влади рад, як безпосередньої форми народовладдя. Однак фактично влада концентрувалась у руках Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС), яка контролювала всі сфери суспільного, політичного та економічного життя. Диктатура партії була прикрита лозунгами про "радянську владу".

Структура

Компартійно-радянська влада складалася з двох основних компонентів:

1. Ради:

• Формально представницькі органи, обиралися населенням.
• Служили інструментом реалізації політики КПРС.
• Найвищим органом влади був Верховна Рада СРСР.

2. Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС):

• Єдина легальна політична партія.
• Контролювала всі органи державної влади.
• Визначала політику та призначала кадри.

Функції компартійно-радянської влади

• Втілення та захист ідеології марксизму-ленінізму.
• Управління державою через підконтрольні ради.
• Контроль над усіма аспектами суспільного життя (економіка, культура, освіта, ЗМІ).
• Репресії проти інакомислячих.

Роль Комуністичної партії

КПРС виступала вищим органом влади в компартійно-радянській системі. Через свою розгалужену мережу партійних організацій партія встановлювала контроль над усіма сферами суспільного життя:

• Внутрішньою та зовнішньою політикою.
• Економікою та виробництвом.
• Судовою та правоохоронною системами.
• Культурою та ідеологією.

Цей партійний контроль забезпечувався вертикаллю влади, коли керівні партійні органи мали абсолютну владу над нижчими рівнями. Декларований принцип "демократичного централізму" фактично означав диктатуру партійного руководства.

Хрущовська "відлига" та Брежнєвський "застій"

Після смерті Сталіна в 1953 році в компартійно-радянській системі почався період "відлиги", пов'язаний з правлінням Микити Хрущова. Були проведені деякі реформи, пом'якшені політичні репресії, проголошено курс на побудову комунізму.

Однак після приходу до влади Леоніда Брежнєва в 1964 році почалося поступове повернення до жорстких методів управління. Період брежнєвського "застою" характеризувався економічною стагнацією, зростанням корупції та посиленням репресій проти дисидентів.

Конституційна реформа 1988 року та кінець компартійно-радянської влади

У 1988 році за ініціативою генсека М. С. Горбачова була проведена конституційна реформа, яка значно обмежила роль партії у державному управлінні. Були введені конкурентні вибори, почали діяти легальні опозиційні партії. Ці реформи стали початком поступового розпаду компартійно-радянської системи, що призвело до демократизації суспільства і розпаду Радянського Союзу.

Компартійно-радянська влада була суворо централізованою, тоталітарною системою, в якій вся влада зосереджувалась у руках партійного руководства. Незважаючи на декларації про народовладдя, фактично це був режим диктатури комуністичної партії. Брежнєвський "застій" початку 1980-х років прискорив занепад компартійно-радянської системи, що призвело до конституційної реформи та подальшого розпаду СРСР.

Часті питання:

1. Коли та як було створено компартійно-радянську владу?
2. Яка була роль КПРС у цій системі?
3. Які були основні функції компартійно-радянської влади?
4. Що таке "демократичний централізм"?
5. Як конституційна реформа 1988 року вплинула на компартійно-радянську владу?

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 03 05 2024. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.