Зайчик і проблеми.
Редактор: Михайло Мельникказочка. ми гадаємо, що то від років дванадцять і більше. але не на ніч!
зібралися звірі на нараду. медвідь каже:
-дорогенькі! в лісовому бюджеті нуль гривень! що робити? їжак не спи! сьгодні субота і я хочу вирішити це питання до неділі! звичайно, ми можемо підняти податки – люди так би і вчинили. але треба знайти мудре рішення. не спи їжак! слухай, зайчику, чому в тебе такий поганий вигляд?
зайчик підсмикнув штанці:
-а який може бути в мене вигляд? вже п’ятий день мене підшлункова болить! від дитячого їдла.
звірі зацікавились: що таке?
-та був я – каже зайчик- в діда оксеника, приніс йому дещо. він хотів віддячитись а, як на зло, не було баби вдома. а він, ви знаєте, на кухні як каліка – ну нічогісінько не може зробити! знайшов десь вісім баночок дитячого харчування… зїли ми то… вже як я вийшов, зрозумів – біда – село неначе погоріло, неначе люди подуріли! а опівночі пойняв – вмираю! якби дід тоді не поставив літру самогону, і ми б його не вдули – ви б мали зараз мороку іншу: де і як мене поховати!
лисичка критично глянула на зайчика:
-літру самогону на двох? та не пий зайчику — ти стаєш феноменально дурнуватий! у віторок – ти памятаєш? напав зненацька веселий на мисливців — хотів з ними селфі зробити! але ти був вже такий брудний, обдертий і перекривлений, що вони тебе не впізнали, страшенно перелякались і кинулись тікати… бігли так до свого ренджровера, що хтось загубив депутатське посвідчення. ось: гривня абрам омельянович.
медвідь як проснувся:
-що-о-о-о? вухатий цирознику! та то ніякі не мисливці! то наші депутати! вони в нас займаються незаконною вирубкою лісу по 52-ій паралелі, везли нам хабаря! а тепер що? я думав – будемо за що мати відсвяткувати день матері!
зайчик підсмикнув штанці.
білочка заплакала. тут треба сказати, що білочка дуже переживає за зайчика, вона вже навіть тиждень приймає “реланіум”, а то не дешеве і не здорове задоволення (та й яке там задоволення!)
отож білочка схлипує:
-то ти так і п’єш як про тебе говорять?!
зайчич підсмикнув штанці:
-не слухай їх! якщо буває раз в квартал – то хіба то біда?
але тут встряла до розмови дика свинка, вона поклала свою торбинку на коліна, поправила зачіску:
– не хотіла я тобі, зайчику, свиню підсовувати, але мушу розповісти. в минулий четвер йшла я лісом. попереду мене лісничий наш – іван федорович. аж тут ти зявляєшся! нічого не скажу – йшов ти прямо. але якось дивно – крок вперед, два назад і чотири знов вперед. підійшов до лісничого, противно хіхікнув, сказав: здоров малий, як життя? посмикав його за вус, гупнув в печінку і завернув до річки. федорович, ошелешений, так і залишився стояти, а я мусіла йти за тобою – щоб бува не втопився! ти став на березі, на якійсь колоді вирішив виголошувати жабам промову про євросоюз. а потім послизнувся – ти в одну сторону, колода в іншу… а там якийсь нечистивець залишив склянний бідон на 20 літрів в воді! колодою воно розбилось, а там така хімія… через пять хвилин вся риба полізла на берег зі стогонами і прокльонами — така то була гидота!
вовк застогнав:
– так от хто це мені диверсію вчинив! то не гидота, то добрива для городу!!! я над ними 9 місяців мордувався! але терпер – все! я його порішу!
вовк дістав щось з кишені і посунув на зайчика. вигляд в нього був страшний, і говорив він страшні слова:
– я порву тебе, вухатий, на часті! на п’ять шматків! а перший і третій пошлю в юнеско нехай там думають, що то за худоба така!
зайчик зблід і підсмикнув штанці:
-мене не можна на часті — в мене підшлункова хвора!
якби не лисичка, то може і не було б нашої казочки. вона схопила вовка за лікоть і проспівала:
-зачекай вовчику! зачекай братику! ти ж ще не відсидів за попередню справу. ти ж бачиш: пиячок, помилка еволюції, генетичний казус.
якось вовк таки заспокоївся, він повернувся на місце бурмочучи:
– та нехай вже… помилка революції… генетичний ляпсус…
зайчик набрався відваги:
-куди дивиться спікер зборів? в мене ж підшлункова хвора, а мене так ображають!
він, наш зайчик, заспокоївся але білочка заплакала на 55% більше.
дядько бобер, запалив люльку і тяжко зітхнув:
-так, так і мені тепер все ясно. слухайте: тижні два назад зібрався я працювати коло річки, але забув пінопласт. аж тут зайчик наш суне, п’яний як… каже мені: дай сірники, старий єнот! думаю – не буду сваритися – чекай, зараз принесу – однаково мені за пінопластом вертатися. приходжу (ой леле!) зайця нема, зате все горить: два кубометра дощок, перфоратор (імпортний), інструменти – все згоріло!
-так, – серйозно заявив ведмідь – все ясно, будемо тебе відправляти на реабілітацію! в райцентрі є добрий лікар – антон пройдисвіт-загрібайло. а інакше що?! і витягни ти руки з кишень коли з тобою розмовляють!
лисичка засміялась:
-нехай краще не витягує, бо впадуть штанці, а в нього ж підшлункова хвора.
звірі сумовито замовчали, тільки дядько бобер далі бурмотів собі під ніс:
-два кубометри дощок, перфоратор імпортний (два!), інструменти… все що збирав роками ось цими от руками…
раптом вовк зірвався зі свого місця:
-тільки на психіатричку! його (поки він нас всіх не потопив і не попалив) тільки там і можуть виправити! та перестань ти ревіти! – вовк пожбурив в білочку шишкою – я обіцяю! я клянусь – двчі на тиждень до нього (зараза така!) ходитиму з квашеною капустою, морквою по-корейськи і свіжими газетами!!!
і ось тут білочка не витримала – вона почали втрачати свідомість і сповзати на тихо дрімаючого їжачка. зайчик бачив весь цей процес, він хотів підхопити білочку, але одночасно треба було підсмикнути штанці (обрав він, звичайно, друге). пролунав такий зойк, що всі птахи в радіусі милі (то, діти, трохи більше кілометра) здійнялись в повітря.
їжачок перелякано протер очі, глянув на сонце і несамовито (вони вміють!) заверещав:
-яка година? там же футбол! динамо!
звірі (і фанати, і байдужі) швидко взялися збирати манатки і бігти по-хатах. але їжачок продовжував завивати:
-куди ви всі-і-і-і? а я-а-а? я ж так швидко не можу! візміть мене на руки!!!
ви би взли їжачка на руки? а от вовк, хоч він і видався вам похмурим і кримінальним, повернувся, закрутив їжачка в піджак і кинувся за всіма.
і тільки лисичка, зайчик і білочка не поспішали – вони тихенько пішли в сторону лісу. лисичка бадьоро розмахувала руками – чи то показувала про радощі реабілітації, чи то зображала переваги тверезого життя. сонечко сідало за обрій…
⚡⚡⚡ Топ-новини дня ⚡⚡⚡
Хто такий Такер Карлсон? Новий законопроект про мобілізацію З березня пенсію підвищать на 1000 гривень