Алмазівці

# вікіпедія, Популярність: важлива

«Алмазівці» (Запорізький кінно-гірський гарматний дивізіон, Кінно-гірський дивізіон) — військове з’єднання артилерії армії УНР та Української держави часів Української революції 1917—1921 років полковника О.Д. Алмазова

Заснування та формування дивізіону

Мабуть, сьогодні зовсім не залишилось живих свідків тих трагічних і водночас величних подій, які відбувались в нашій країні у 1917 році. Українська революція, яка розпочалась у лютому 1917-го, призвела до краху Російської імперії та до проголошення незалежності України в 1918-му. Війна за незалежність, яку українці вели 4 довгих роки, була сповнена як перемогами, так і поразками. І серед численних українських військових підрозділів, які брали участь у збройній боротьбі за волю та незалежність нашої Батьківщини, особливе місце займає Запорізький кінно-гірський гарматний дивізіон, також відомий як “Алмазівці”.

Полковник Алмазов, якого вважають засновником цього військового підрозділу, був одним з найвидатніших українських військових діячів. Він був талановитим артилеристом, який мав великий бойовий досвід. Його дивізіон, названий “Алмазівці”, відіграв вирішальну роль у багатьох важливих битвах Української революції. Саме під його керівництвом бійці дивізіону прославились своєю хоробрістю, винахідливістю та професійною підготовкою, що викликало захоплення і повагу в друзів, та страх і трепет серед ворогів. Вони брали участь у багатьох важливих бойових операціях, таких як наступ на Київ у 1919 році та битва за Перекоп у 1920 році.

Сам Олександр Алмазов був українцем, який досконало володів польською, російською, французькою, німецькою, болгарською та італійською мовами. Навчався у гімназії Умані, Петербурзькому кадетському корпусі, закінчив Михайлівське артилерійське училище в Петербурзі. У званні підпоручика служив в 1-й артилерійській бригаді в Києві, згодом – в Уссурійській кінно-артилерійській батареї Приморського драгунського полку. У Першій світовій війні брав участь на Кавказькому фронті, де командував артилерійським дивізіоном і служив начальником штабу артилерії армійського корпусу. Нагороджений низкою орденів за звитягу.

У листопаді 1917 р. Алмазова було призначено начальником гарматної бригади 2-го Сердюцького корпусу Армії Української Народної Республіки (УНР). До його складу входили Кінно-гарматна батарея, Окрема Кубанська батарея, Тяжка батарея, Легкий Гарматний дивізіон та Окрема гаубична батарея. У серпні 1918 р. “Алмазівці”, а саме так прозвали бійців Олександра Дмитровича, взяли Київ, визволивши місто від більшовицьких військ. 29 серпня 1918 р. гетьман України Павло Скоропадський призначив Алмазова інспектором артилерії. В жовтні 1918 р. він став командуючим Північної групи Армії УНР під час повстання проти гетьманату.

Особливості дивізіону та його ролі у війні за незалежність

Однією з ключових особливостей “Алмазівців” була їхня надзвичайна мобільність. Вони були легкоозброєними й мали коней, що дозволяло їм швидко переміщатися по полю бою та несподівано атакувати противника. Ця мобільність стала їхньою головною перевагою в боротьбі з більшовиками, які часто використовували великі та неповороткі артилерійські підрозділи. “Алмазівці” могли швидко змінити позицію та обстрілювати ворога з різних напрямків, що сіяло паніку в рядах противника. Їхня здатність швидко пересуватись і несподівано атакувати була ключовою перевагою в багатьох битвах, оскільки вони могли миттєво з’являтися там, де їх ніхто не чекав. Це непокоїло ворога, змушувало їх постійно бути в напрузі і не дозволяло їм відчувати себе в безпеці.

Варто зазначити і те, що їхня тактика бою часто була нетрадиційною та непередбачуваною для ворога. Вони не дотримувалися класичних схем, а креативно використовували різноманітні прийоми та методи, що робило їхні дії на полі бою ще більш ефективними. Нестандартний, гнучкий підхід “Алмазівців” дозволяв їм здобувати перемоги навіть у найскладніших ситуаціях і виходити переможцями з найзапекліших боїв. Неабияку роль зіграло й те, що дивізіон був оснащений найновішою на той час артилерією.

Склад дивізіону

“Алмазівці” спочатку складалися з трьох батарей, кожна з яких мала по чотири гармати. Згодом дивізіон розширився до шести батарей, кожна з яких мала по шість гармат. Це збільшило вогневу міць дивізіону та зробило його ще більш грізним супротивником для ворога. Як згадував сам Олександр Алмазов, бійці дивізіону були не просто професійними артилеристами, а й палкими патріотами. Вони були готові пожертвувати своїм життям заради свободи та незалежності України. Їхній героїзм та відданість стали прикладом для багатьох інших українських військових підрозділів. А віддана любов до Батьківщини та незламний бойовий дух зробили цей дивізіон одним з найефективніших та найбоєздатніших підрозділів того часу.

Подальша доля дивізіону

Після поразки Армії УНР у війні за незалежність, “Алмазівці” продовжили боротьбу в лавах Української повстанської армії. Однак врешті-решт вони були розбиті більшовицькими військами. У 1921 році Олександр Дмитрович Алмазов був змушений емігрувати до Польщі. Кілька років він проживав у таборах для інтернованих, а потім переїхав до США, де й помер у 1930 році. Він так і не дочекався незалежності України, але його внесок у боротьбу за українську незалежність незаперечний.

Пам’ять про “Алмазівців”

Сьогодні імена “Алмазівців” та їхнього командира Олександра Алмазова вшановані в Україні. В багатьох містах встановлено пам’ятники та меморіальні дошки, присвячені цим героям. Іменем Алмазова названі вулиці та площі. Про “Алмазівців” пишуть книги та знімають фільми. Їхній подвиг став символом незламності українського духу та прагнення свободи.

Часто задавані питання

* Хто такий Олександр Алмазов?
* Що таке “Алмазівці”?
* Яку роль зіграли “Алмазівці” у війні за незалежність України?
* Які особливості були притаманні “Алмазівцям”?
* Яка подальша доля “Алмазівців”?

Залишити коментар

Опубліковано Максим на 30 12 2023. Поданий під Вікі. Ви можете слідкувати за будь-якими відповідями через RSS 2.0. Ви можете подивитись до кінця і залишити відповідь.