«Актуальні діагностичні та терапевтичні досягнення в гастроентерології і гепатології»

згідно з гайдлайном aga 2022, у худих пацієнтів з неалкогольною жировою хворобою печінки (нжхп) спостерігається більш важкий перебіг захворювання з вищим ризиком розвитку важких ускладнень, таких як цироз печінки та печінкова недостатність, порівняно з іншими групами пацієнтів з нжхп.

у худих пацієнтів з нжхп також спостерігається нижча поширеність фіброзу та цирозу печінки порівняно з пацієнтами, які мають нормальну масу тіла або ожиріння.

за цим гайдлайном, здійснення змін у стилі життя, таких як збільшення фізичної активності та здорового харчування, може допомогти у попередженні та управлінні нжхп у худих пацієнтів. також, за необхідності, можуть бути призначені ліки для контролю рівня цукру та ліпідів у крові, що також може покращити стан хворого.

консенсус маастрихт vi, опублікований у 2017 році, рекомендує наступні уточнення в веденні хворих з виразковою хворобою:

1. зміна термінів лікування – рекомендується скорочення терміну лікування виразкової хвороби з 7-14 днів до 3-7 днів для хворих з неважким перебігом хвороби. при цьому, доведено, що коротші курси лікування не погіршують ефективність лікування та не збільшують ризик рецидиву виразки.
2. без суттєвих змін – щодо діагностики та лікування виразкової хвороби рекомендується застосовувати стандартні методи, які були затверджені раніше.
3. зміна лікувальних комплексів – рекомендується використання терапії з групи інгібіторів протонної помпи (ппі), замість групи блокаторів н2-гістаміну, як першого ряду лікування виразкової хвороби. також, варто уникати призначення антибіотиків з бродієвимі грам-позитивними бактеріями для лікування виразок, окрім випадків, коли є підвищений ризик інфекції helicobacter pylori.

отже, відповідь на запитання – зміна термінів лікування, а також зміна лікувальних комплексів були висвітлені в консенсусі маастрихт vi з ведення хворих з виразковою хворобою.

при веденні хворих з неспецифічними захворюваннями кишечника (нвк), рекомендується використовувати наступні біомаркери:

1. фекальний кальпротектин – це біомаркер запалення, що вимірюється використовуючи пробу фекалій. висока концентрація кальпротектину вказує на наявність запалення в кишечнику.
2. с-реактивний білок (срб) – це також біомаркер запалення, який вимірюється в крові. підвищення рівня срб свідчить про наявність запалення в організмі.
3. фекальний антитрепсин та еластаза – ці біомаркери вимірюються в пробах фекалій і можуть допомогти в розрізненні між запальним та незапальним нвк. висока концентрація цих біомаркерів може свідчити про наявність запалення в кишечнику.
4. ректальний оксид азоту – це біомаркер, який може допомогти в розрізненні між запальним та незапальним нвк. високий рівень оксиду азоту вказує на наявність запалення в кишечнику.

отже, з перелічених варіантів відповіді, найбільш правильною є: фекальний кальпротектин та с-реактивний білок.

для забезпечення ефективності лікування, пробіотики повинні відповідати наступним вимогам:

1. доведена ефективність конкретного штаму бактерій – у випадку пробіотиків потрібно мати науково обґрунтовані дані щодо їх ефективності та безпеки.
2. кількість куо (колонії утворюючих одиниць) та їх захист від hcl (кислоти шлунку) – кількість куо повинна бути достатньою для того, щоб забезпечити терапевтичну дію пробіотика. крім того, бактерії повинні бути захищені від негативного впливу шлункової кислоти.
3. достатня тривалість зберігання та стабільність пробіотика – пробіотики повинні зберігати свою живу культуру бактерій протягом тривалого часу та бути стійкими до впливу зовнішніх факторів (наприклад, високої температури або вологості).

наявність комбінації 3-х та більше видів бактерій не є обов’язковою умовою ефективності пробіотиків, хоча деякі дослідження показали, що комбінації бактерій можуть бути корисні для покращення деяких станів здоров’я.

отже, з перелічених варіантів відповіді, правильними є: доведена ефективність конкретного штаму бактерій та кількість куо та їх захист від hcl.

найбільш інформативні діагностичні критерії прогресування нажхп включають контроль розвитку фіброзу печінки, такі як скринінг фіброзу (наприклад, з використанням фіброзканалів або фіброскану), контроль ступеня змін печінки на ультразвукових дослідженнях, а також моніторинг рівня маркерів фіброзу (наприклад, гіалуронану, про-колагену iii, n-термінального пропептиду про-колагену iii). контроль алт і аст також можуть використовуватися як показники активності захворювання, але вони менш специфічні і не відображають ступінь пошкодження печінки.

оксидативний стрес є одним з механізмів пошкодження клітин печінки при хронічному гепатиті. для зниження агресивності оксидативного стресу можна використовувати антиоксиданти, такі як вітамін с, вітамін е, селен і каротиноїди. також можна доповнити раціон харчовими добавками, що містять антиоксиданти. призначення антибактеріальних засобів не є ефективним методом для зниження оксидативного стресу у хворих з хронічним гепатитом. включення тваринних білків в раціон може забезпечити достатню кількість амінокислот, але це не є специфічним методом зниження оксидативного стресу.

неможливо визначити найінформативніший показник оцінки мікробіоти, оскільки він залежить від конкретної ситуації та мети дослідження. збільшення escherichia coli може бути ознакою дисбалансу мікробіоти, але може також свідчити про нормальну мікробіоту кишечнику, оскільки цей вид бактерій є складовою частиною нормальної мікрофлори. зменшення bifidobacterium також може свідчити про дисбаланс мікробіоти, але це не завжди означає проблеми зі здоров’ям. зменшення різноманіття бактерій може бути ознакою дисбалансу мікробіоти, але це може бути також результатом фізіологічних процесів. оцінка мікробіоти зазвичай здійснюється за допомогою комплексного аналізу даних з різних показників, включаючи кількість та різноманітність видів бактерій.

рекомендовані гайдлайном easl 2022 діагностичні процедури для підтвердження діагнозу печінкової енцефалопатії включають вимірювання рівня аміаку в плазмі та проведення нейрофізіологічних тестів. комп’ютерна томографія головного мозку та магнітно-резонансна холангіографія не є діагностичними тестами для печінкової енцефалопатії.

згідно з гайдлайном easl 2022, печінкова енцефалопатія, що розвивається при цирозі печінки (цп), може бути класифікована як тип с (гепатична енцефалопатія, що розвивається на фоні порушення функції печінки, пов’язаних зі зниженням маси печінки, гіперамонемією та іншими порушеннями) або як не-с (гепатична енцефалопатія, що розвивається на фоні порушення функції печінки, не пов’язаних зі зниженням маси печінки, таких як порушення обміну білків, порушення ферментативної активності та інші). тип а та тип в енцефалопатії пов’язані з вживанням алкоголю і вірусними гепатитами відповідно.

герх є результатом комплексної дисфункції нижньої стравохідної сфери, тому при лікуванні хворих необхідно впливати на кілька етіопатогенетичних ланок одночасно. пріоритетні напрямки лікування включають наступні етіопатогенетичні ланки:

1. порушення моторики стравоходу: хворі з герх часто страждають від порушення перистальтики та скорочення нижнього езофагеального сфінктера. лікування повинно включати призначення прокінетиків та інших засобів, що поліпшують моторику стравоходу.
2. гіперсекреція hcl: зменшення кислотності шлункового вмісту допомагає покращити симптоми герх, тому в лікуванні використовуються засоби, які знижують секрецію hcl.
3. дисбіоз стравоходу: зменшення рівня корисних бактерій у стравоході може сприяти розвитку герх, тому лікування може включати призначення пробіотиків та інших засобів, що покращують мікробіоту стравоходу.
4. порушення функцій нижнього езофагеального сфінктера: хірургічні методи можуть бути застосовані для лікування пацієнтів з важким герх, у яких неефективна консервативна терапія. такі методи включають фундоплікацію та лапароскопічну ніссенову оперцію.

препарати першої лінії лікування хворих з аіг зазвичай включають глюкокортикостероїди, зокрема преднізолон, а також імуномодулюючі препарати, такі як азатіоприн та мікрофенолат мофетил. конкретний режим лікування визначається індивідуально для кожного пацієнта і може включати комбінації цих препаратів.